Засідання НТР

    15 жовтня у змішаному форматі відбулося чергове засідання Науково-технічної ради Рівненського природного заповідника.

Під час засідання вдалося обговорити ряд питань, зокрема:

- Внесення змін до складу НТР Рівненського ПЗ (доповідач: секретар Науково-технічної ради Lidiia Bachuk)

- Звіт щодо виконання попередніх рішень НТР (доповідач: заступник директора з наукової роботи, Mikhaylo Franchuk )

- Про стан справ щодо ревізії флори та фауни масиву Переброди Рівненського ПЗ за 2024 рік (доповідач: заступник директора з наукової роботи, Mikhaylo Franchuk)

- Про стан справ щодо підготовки конференції з нагоди 25-річчя установи (доповідач: заступник директора з наукової роботи, Mikhaylo Franchuk)

- Погодження проекту наукового обґрунтування з відновлення гідрологічного режиму масивів Сомине та Сира Погоня Рівненського ПЗ. (доповідач: доцент кафедри землеустрою, кадастру моніторингу земель та геоінформатики Національний університет водного господарства та природокористування, к.т.н. Корбутяк В.М.; співдоповідач: заступник директора з наукової роботи, Mikhaylo Franchuk).

Також на засіданні професор кафедри екології, географії та туризму Рівненського державного гуманітарного університету, к.г.н., доцент Мартинюк В.О. представив проміжні результати досліджень озера Сомине Рівненського ПЗ.

 

Бережімо  пташиний символ Полісся!

Щороку в другу неділю вересня планета відзначає Всесвітній день журавля. Цьогоріч свято припадає на 8 вересня.

Вперше Всесвітній день журавля відзначили в Сполучених Штатах Америки ще у 2002 році. Вчені-екологи робили все можливе та неможливе, щоб зберегти один з видів американського журавля, який знаходився під загрозою зникнення. Вони підкладали його яйця до гнізд інших птахів, що гніздувалися у затишних та безпечних місцях. Дата, коли було врятовано виводок американських журавлів, стала значущим екологічним святом.

Журавель птах відомий, його легко помітити й відрізнити під час осінніх перельотів. Мігруючи, зграя вишиковується характерним клином, сповіщаючи про себе голосним курликанням.

В Україні з вересня також можна побачити перші зграї журавлів. Біль шість українських птахів летять до Туреччини, Ізраїлю та країн Африки. У багатьох народів він є символом вірності, щастя, довгого життя. Наразі журавель – національний символ багатьох країн, зокрема нашого рідного Полісся. Його гордий силует красується на емблемах декількох авіакомпаній, природоохоронних територій, зокрема Рівненського природного заповідника.

Перші предки цих красенів з'явилися ще за часів динозаврів, приблизно 40-60 мільйонів років тому. Популяція журавлів широко поширена в усьому світі, за винятком лише Антарктиди й Південної Америки. На сьогодні у світі налічують майже 15 їх видів. В Україні гніздиться 2 види: журавель сірий і журавель степовий. Обидва занесені в Червону книгу України. На Поліссі, у тому числі й у Рівненському природному заповіднику, гніздиться журавель сірий, обираючи сильно зволоженні луки та заболоченні території, в заплавах рік і на берегах озер, де по сусідству розміщенні зарості вільхи. Живляться журавлі сірі переважно рослинною їжею: зелені частини рослин, насіння злаків, ягоди брусниці, журавлини. Також вони поїдають: комах, молюсків, жаб, змій, ящірок, тощо.

З кожним роком чисельність цих пернатих стрімко зменшуються. Така тенденція спостерігається у зв’язку з руйнуванням природних осередків мешкання журавлів – вирубуються ліси, висихають болота, а також  браконьєрство, використання яєць людиною. Окрім цього поля забруднюються пестицидами, що також негативно впливає на цих птахів.

   Тому,  в Всесвітній день журавля в різних містах світу проводяться акції, фестивалі та безліч різноманітних заходів на захист цих тварин. Вчені-орнітологи проводять цікаві лекції, на яких розповідають про особливості життя та повадки цих птахів.

Цікаві факти про журавлів

·         Ноги у цих птахів мають особливу форму (відсутній довгий задній палець), тому вони не можуть триматися на гілках. Його мають лише вінценосні журавлі, що мешкають на африканському континенті.

·         Це найвищі в світі птахи, що літають. Так, дорослі особини австралійських журавлів мають зріст 160-170 см та розмах крил до 2 метрів. Представники цього виду мають вагу в 6-7 кг.

·         Журавлі мають один недолік – після закінчення гніздування вони починають дуже линяти. За цей час втрачають 70% пір’я, через що не можуть літати. В цей період вони стають легкою здобиччю для хижих тварин.

·         Журавлі перебувають в моногамних стосунках, тобто вони знаходять одного супутника на все життя. Хоча трапляється і таке, що журавлі починають нові стосунки. 

·         Гніздяться ці птахи поряд з водою. Деякі різновиди журавлів створюють гнізда на деревах. У великих гніздах самка відкладає не більше двох яєць.

·         Яйця висиджують самець із самкою по черзі. Від відкладення яєць до вилуплення пташенят проходить щонайменше три, а в деяких випадках і п’ять тижнів. Все залежить від різновиду журавлів. Пташенята покидають гніздо через 5-7 днів після вилуплення. Однак з батьками живуть до 3-х місяців.

Зважаючи на загрози й усвідомлюючи важливу роль цих червонокнижних птахів, нам необхідно берегти місця їх існування.

 

 

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

 Рівненського природного заповідника

 

 

                   НІ спалюванню сухої рослинності та опалого листя!!!

 Підвищена температура повітря та бездощова погода різко підвищують рівень пожежної небезпеки, зростає ймовірність займань лісових насаджень, рослинності на болотах, торфовищ, полях тощо. Виникнення масових пожеж при таких умовах високо імовірне, та ще й значна частина пожеж стається саме через людський фактор. Адже, з наближенням осені люди масово спалюють суху траву та опале листя після польових робіт. Як наслідок завдають  непоправної шкоди не тільки довкіллю, а і самим собі.

При згорянні сухої рослинності виділяються небезпечні речовини, що стають причиною поширення ракових захворювань, хвороб легень, різного роду алергій та інше.

 Випалювання стерні, сухої рослинності призводить до знищення місць перебування тварин, усього видового складу тваринного та рослинного світу. Багато тварин, птахів гинуть або змушені мігрувати в інші місця, порушуючи природний баланс.

Спалювання сухої рослинності знищує мікрофлору ґрунтів, погіршує структуру та збіднює їх; призводить до посилення процесів водної та вітрової ерозії земель, що призводить до деградації ґрунтів та інших негативних наслідків; може призвести до пожеж у лісосмугах та лісах, завдаючи великої шкоди природному середовищу.

      Суха трава - це безцінне середовище існування для живих організмів створене самою природою. Кожен акт підпалу - це є злочин проти тендітного світу природи.

Підпал сухої трави та знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем карається законом у вигляді притягнення до адміністративної або відповідальності.

                      Закликаємо усіх не палити суху рослинність та опале листя, а компостувати! Для цього необхідно викопати яму та помістити  туди пошарово опале листя, суху траву та інші органічні відходи. Раз у декілька тижнів компост потрібно зволожувати й розпушувати, щоб пришвидшити процеси гниття. Зазвичай компост «достигає» за 3-6 місяців після того, як почали з ним роботу. В результаті ви отримаєте якісне, органічне добриво, що дозволить  зберегти природне середовище, забезпечити родючість ґрунтів та захистити наше з вами здоров'я! 

Будьте екологічно свідомими!

                                                                                                                               

                                                                                                                  Юлія Костецька
                                                                                              фахівець з екологічної освіти 

                                                                               Рівненського природного заповідника
                                                                                          

                                    
                                          Найбільш різноманітні плазуни у світі

   Щорічно 14 серпня любителі дикої природи відзначають Всесвітній день ящірки, який присвячений дивовижному світу плазунів. Це свято надає прекрасну можливість захопитися цими чудовими рептиліями і досліджувати навколишній світ. Різноманітність видів ящірок і їх дивовижні здібності викликають інтерес у багатьох людей на планеті. Джерело виникнення цієї дати точно невідоме. Відомо лише, що це свято було засноване групою ентузіастів вчених та  любителів герпетологів. 

  Мета свята - привертання уваги до високої важливості ящірок в екосистемі і необхідності їх збереження.

  Ящірки – одні з найчисельніших наземних хребетних. Більшість із них веде наземний спосіб життя, деякі живуть в ґрунті, піску, на деревах, скелях, біля лінії прибою. Вони мають найрізноманітніші, найдивовижніші форми, розміри і забарвлення шкіри.

   Переважна більшість ящірок – це хижаки, які харчуються ссавцями, птахами, зміями і дрібнішими видами ящірок, відомі і любителі равликів, а також є комахоїдні ящірки.

   На  теперішній момент в світі відомо більше 6300 видів ящірок, в Україні 9 видів, а загалом в Рівненському природному заповіднику мешкає 3 види, а саме:

 Ящірка прудка (Lacerta agilis) – представник роду

Ящірка, поширена майже на всій території Європи. У прудкої ящірки світлий низ живота, а на спині є смуги. Самці зазвичай темніші і мають яскравіше забарвлення. В період спаровування вони стають зеленими. Деякі підвиди мають дуже яскраве строкате забарвлення; 

Ящірка живородна (Zootoca vivipara) – представник роду Ящірка. Дрібна струнка ящірка з довгим хвостом і відносно короткими кінцівками. Один з найпоширеніших видів плазунів північної половини Євразії. Типовий представник фауни вологих листяних і мішаних лісів; 

Веретільниця ламка (Anguis fragilis) - представник роду Веретінниця. Мешкає у широколистяних та мішаних лісах, полях і на лісових галявинах та у садах. Велика безнога ящірка зі змієподібним тілом загальною довжиною до 50 см. Самці трохи менші за самиць. Хвіст відносно короткий (не довший за тулуб), дуже ламкий від чого  власне і пішла назва ящірки.

Цікаві факти про ящірок:

• Ящірки - дивовижні плазуни. Деякі їх види можуть змінювати колір своєї шкіри, щоб сховатися від ворогів або виділитися серед довкілля. Деякі ящірки можуть скидати свої хвости, щоб втекти від хижаків, а потім відростити новий хвіст. Деякі види ящірок можуть пересуватися по вертикальних поверхнях, завдяки особливостям своїх лап.

• Ящірок можна побачити у всіх куточках планети, крім Антарктиди. Цікаво, що найменшими ящірками на планеті є гекони круглопалі, які мешкають в Африці, Південній Америці, довжина їх тіла близько 3 см, при вазі всього в 1 грам. А найбільшою сучасною ящіркою є комодський варан, який мешкає в тропіках і субтропіках Африки й Азії та Індонезії, довжина його тіла досягає трьох метрів при вазі в 80 кг. Жертвами варанів можуть ставати олені, дикі свині і навіть азіатські буйволи.

• Дивно, але очима ящірок весь навколишній світ виглядає в помаранчевому кольорі, а органом дотику у них виступає язик.

В цілому ці милі створіння не несуть загрози для життя людини, однак деякі види ящірок можуть бути вельми агресивні і небезпечні.

   Всесвітній день ящірки є святом, яке нагадує нам про важливість і красу дивовижних плазунів. Ящірки відіграють важливу роль у біорізноманітті і екосистемах, їх дивовижні здатності, безумовно, у багатьох викликають інтерес.

Підготувала

Тетяна Симончук

Фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника 

                                         

                                               Важливість збереження кажанів!

В останні вихідні серпня в усьому світі відзначається Міжнародна ніч кажанів (International Bat Night). У 2024 році Міжнародна ніч кажанів припадає на 24-25 серпня. Ідея такого заходу зародилася в Європі з 1997 року в якій беруть участь всі країни, що є сторонами Угоди про збереження кажанів (Україна приєдналася до цієї Угоди 19 травня 1999 р.). Проведення ночі кажанів в Україні є цікавою та значною подією, оскільки фауна нараховує 28 видів кажанів, а саме в Рівненському природному заповіднику нараховується 16 видів кажанів. Усі види кажанів, що мешкають в Україні, занесені до національної Червоної книги, а також знаходяться під охороною трьох міжнародних договорів, підписаних Україною (Угода EUROBATS, Бернська та Боннська конвенції).

Кажани, або лиликовиді  – єдині ссавці, які можуть літати. Вони мають чотири довгих пальці, сильно розвинених передніх кінцівок разом зі шкірястою перетинкою утворюють крило. Перетинка є і біля хвоста. Пальці задніх кінцівок з кігтями вільні від перетинки: ними кажани чіпляються за гілки і виступи, повисаючи вниз головою. Саме тому їх ще називають рукокрилими. Більшість їх мігрують.

Рукокрилі провадять нічний спосіб життя. Вони орієнтуються, поєднуючи гострий зір і ехолокацію. Кажани видають дзвінки та слухають відлуння цих дзвінків, які повертаються від об’єктів, що знаходяться поблизу. Вони використовують це відлуння, щоб знаходити та полювати на свою здобич, а також орієнтуватися та уникати зіткнень. Усі кажани також бачать – вони не сліпі. Щороку кажани народжують одне маля, яке вигодовують молоком.

Раціон харчування кажанів складається із мух, нічних метеликів та інших комах і таким чином дуже ефективно контролюють популяції комах. Деякі кажани також служать запилювачами та розповсюджувачами насіння багатьох рослин, важливих для людини.

Живуть колоніями й обирають різноманітні темні, вузькі, потаємні щілини.

За розмірами кажанів розділяють на дві великі групи. До криланів або крупних рукокрилих із розмахом крил до 180 см, що переважно живуть у тропіках, належать літаючі лисиці. І дрібні рукокрилі, або власне кажани, живуть північніше, у прохолодніших місцях. Найменший у світі має розмір 3 см і належить до виду свиноносий кажан.

Кажани зустрічаються всюди, крім полярних районів і високогір’їв. І всі вони безпечні. Виняток становлять кажани-вампіри з великими і гострими зубами, що мешкають у Латинській Америці і харчуються кров’ю дрібних гризунів, птахів, а зрідка – і домашньої худоби. Що стосується кажанів, що мешкають у Європі, їх боятися не варто. Всі вони – комахоїдні тварини. Менше 1% кажанів хворі на сказ, тому ймовірність зараження сказом від кажанів надзвичайно низька. Кажани не нападають на людей і кусають людину лише для захисту. Тим не менш, під час роботи з кажаном потрібно завжди надягати захисні рукавички.

Багато видів кажанів знаходяться на межі зникнення. Їм в основному загрожують: вирубування лісів, особливо старих і дуплистих дерев; споживацьке використання полів, пасовиськ і перетворення цих земель у голу, политу отрутами пустелю, де ніхто не хоче жити; різні затійливі людські вироби та споруди, ознаки технічного прогресу; турбування місць зимівлі кажанів. Особливо, зрізання дерев, де вже спить колонія з кількох сотень тваринок, або ж екстрений ремонт горищ і підвалів. Висмикнуті з зимівлі - можуть загинути; хвороба кажанів “синдром білого носа”.

Популяції кажанів є одним із найкращих природних індикаторів здоров’я нашого середовища. Це тому, що кажани процвітають там, де екосистема здорова та стабільна.

Пам'ятайте, що ці дивні тваринки важливі для планети і наш обов'язок зробити максимум, щоб рукокрилі не постраждали й продовжили спокійне життя. Любіть та поважайте цих незвичних тваринок!

 

Підготувала

Тетяна Симончук

Фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

 Сьогодні Міжнародний день рисі!

Міжнародний день рисі стали відзначати зовсім нещодавно, а саме з 11 червня 2018 року за ініціативи європейського природоохоронного проєкту 3Lynx Project. Започаткували цю традицію для того, щоб поширювати знання про дику кішку та порушити питання її збереження.

У світі виокремлюють 4 види рисей: євразійську (Lynx lynx.), руду (Lynx rufus), піренейску (Lynx pardinus) і канадська (Lynx canadensis). В Україні поширена рись євразійська. З 1994 року рись внесли до Червоної книги України зі статусом “рідкісний вид”.

Ця екологічна дата безпосередньо стосується Рівненського природного заповідника, адже рись євразійська є представником червонокнижних тварин України, що мешкають на території заповідника.

В Україні рись трапляється у Карпатах — близько 400 особин, та на Поліссі — до 100 особин. На Поліссі плямиста хижачка обирає важкодоступні заболочені рівнини та ліси. Територія Рівненського природного заповідника являється саме тим місцем з прийнятними умовами для її проживання. На даний час у заповіднику трапляється близько 10 особин рисі. Тут вона має територіальний статус та розмножується. Науковці заповідника в тісній співпраці з WWF України (https://wwf.ua/) досліджують рись на території заповідника за допомогою обліку по слідах, моніторингу за допомогою фотопасток, а також телеметричних досліджень, що проводять за допомогою технічних засобів (GPS-GSM-передавачем). Завдяки телеметричним дослідженням можна провести моніторинг і спостереження за життям рисі: отримати й аналізувати інформацію про міграційні маршрути; харчовий раціон; сезонну та добову активність; розміри індивідуальних територій; оселищну приуроченість виду; вплив на мисливську фауну тощо. Отриманні дані науковці детально аналізують та використовують під час планування заходів збереження видів. Рись є важливим видом для функціонування харчових зав’язків, знаходиться на верху трофічних ланцюгів, тому наявність виду в екосистемі визначає її благополучний стан.

                   

                     

       РІВНЕНСЬКОМУ ПРИРОДНОМУ ЗАПОВІДНИКУ – 25 РОКІВ!!!

На території Західного Полісся, у Рівненській області, розташований мальовничий куточок Поліського краю - Рівненський природний заповідник, якому цьогоріч виповнюється 25 років, який був створений 3 квітня 1999 р. У 70-80 роках 20 століття створили спочатку 4 заказники, які в кінці 90-х років стали основою і ядром Рівненського природного заповідника. Заповідник є найбільшою природоохоронною установою Рівненської області, площею понад 42 тис. га.. Територія складається з чотирьох великих окремих масивів, а саме: “Сомине”, “Сира Погоня”, “Переброди” та “Білоозерський” та шести природоохоронних науко-дослідних відділень (Старосільське, Північне, Більське, Грабунське, Карасинське, Білоозерське) в двох північних адміністративних районах області (Сарненському та Варашському). Безпосередньо до заповідної території прилягає 26 населених пунктів. Кожен з масивів є великим лісоболотним угіддям з унікальними, непорушеними антропогенною діяльністю природними комплексами. Усі 4 масиви Рівненського природного заповідника внесені до списку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно Рамсарської конвенції.

Перші десять років існування заповідника знадобилися на становлення та початок активної природоохоронної, наукової та еколого-освітньої діяльності. Протягом наступних років усі підрозділи заповідника орієнтувалися на виконання напрацьованих завдань та активний розвиток діяльності. Період 2014-2024 років можна назвати спробою виходу на міжнародну арену, а також періодом розширення та урізноманітнення видів діяльності.

Одним з основних завдань заповідника є охорона та збереження унікальних природних комплексів на його території. Їх виконання покладено на службу охорони природно-заповідного фонду, що налічує 75 працівників. Першочергові завдання - профілактика та недопущення всіх видів порушень вимог природоохоронного законодавства, як – от: незаконні порубки та пошкодження дерев і чагарників, порушення грунтового покриву та гідрологічних об’єктів в наслідок незаконного видобутку бурштину, незаконного полювання та заїзду авто– й мототранспорту та ін., а ще- профілактичні протипожежні заходи, локалізація і гасіння лісових і торфових загорянь.

Відповідно до матеріалів звітів за останні 5 років, службою охорони ПЗФ вдалося вилучити 6 мотопомп різних конструкцій,1 автомобіль. У середньому за рік складаємо 25 протоколів за фактами незаконних порубок і пошкоджень дерев та чагарників, стільки ж щодо незаконних заїздів авто- та мототранспорту на територію заповідника, вилучена 1 одиниця вогнепальної зброї.

Для забезпечення виконання основних завдань служби охорони є в наявності 6 патрульних і 5 пожежних автомобілів, 3 трактори з грунтообробним обладнанням. Останніми роками в природоохоронних науково-дослідних відділеннях встановлено сучасні пункти спостереження за виникненням пожеж у лісових і болотних масивах.

Основними ж проблемами в діяльності служби охорони є матеріально- технічне забезпечення її підрозділів, зокрема зношеність автомобільного парку та постійний дефіцит паливно- мастильних матеріалів.

Проте, незважаючи на всі проблемні питання, працівники добросовісно виконують свої службові обов’язки. Також постійно проводять профілактичні рейди з недопущенням незаконного видобутку бурштину на території заповідника. Так, вдалося припинити масовий розмив організованими групами грунтового покриву та гідрологічних об’єктів.

Окремо хочеться згадати значний внесок служби охорони заповідника, що дозволяє отримувати якісні первинні дані та результати дослідження фонових та рідкісних видів. Працівники наукового відділу розробили спеціальні анкети для проведення обліків, проводяться відповідні навчання особового складу служби охорони, розповсюдили визначники. Це дозволило синхронізувати комплексні дослідження по всій території заповідника. Таким методом проводяться зимові обліки ссавців, обліки журавля, тетерукових птахів, денних хижаків та сов. Це дозволяє отримувати реальну щорічну картину стану популяцій облікових видів. Також для моніторингу біорізноманіття активно використовуються сучасні засоби, зокрема мобільні додатки, що підвищує достовірність отриманої інформації. Всі отримані результати спостережень заносяться в базу даних, що є основою при формуванні Літопису природи.

Окремим великим напрямком роботи заповідника є науково-дослідна діяльність. Чому вона важлива з поміж інших, запитаєте ви? Тому що, вся історія і подальше існування заповідника почалась із наукових досліджень, без них ніхто б не створив нас. За 25-ти літній час існування заповідника багато чого відбулось у науковій сфері,  багато подій, здобутків та і невдач. Щоб це перелічити потрібно не один формат такого видання. Однак, спробуємо про головне. Основним здобутком є те що, заповідник створив осередок науки, що вивчає природу Рівненського Полісся і не тільки. Завдяки цьому за 25 років вдалось реалізувати близько 150 наукових тем, приймати участь у ряді міжнародних, національних проектів, грандів, підготовлено 24 томи Літопису природи, де це все вміщено. Наші науковці мають значний розвиток у міжнародній співпраці. А саме з колегами країн таких як: Польща, Словаччина, Чехія, Франція, Німеччина, Великобританія, Естонія, США, Китай тощо. Наразі заповідник співпрацює із провідними науковими установами Академії наук України, освітніми закладами, громадськими організаціями, установами, підприємцями тощо. Завдяки тісній співпраці із колегами-однодумцями вдалось вивчити багато питань, що стосуються стану природних комплексів Полісся, а головне на основі цього реалізувати ряд природоохоронних заходів для поліпшення стану довкілля. За результатами 25 річної діяльності ми знаємо про існування в заповіднику понад 2000 видів фауни, понад 1500 видів флори. Заповідник охороняє 103 види фауни і 54 види флори, що занесені до Червоної книги України, 270 видів фауни і 109 видів рослин мають міжнародне значення і 37 з них глобальне. В заповіднику виділено 13 рідкісних природних комплексів, що охороняються Зеленою книгою України, а також Бернською конвенцією. Вся ця рідкісна складова дала науковцям підстави включити всі 4 масиви заповідника до водно-болотних об’єктів міжнародного значення, що охороняються Рамсарською конвенцією, включення до Смарагдової мережі. І повертаючи до початку, все це не можливо без науковців які це встигли реалізувати, незважаючи на стан економічного забезпечення, браку кваліфікованих і мотивованих кадрів. Незважаючи на це ми стараємось не відставати від сучасних тенденцій у науці, тому використовуємо не лише класичні наукові підходи, але й застосовуємо сучасні. До прикладу ми одні із перших в Україні комплексно застосовуємо телеметричні дослідження до вивчення міграції і екології хижих птахів, хижих звірів – рисі європейської, застосовуємо сучасні засоби дистанційного зонування землі тощо. У підсумку для пересічного громадянина це здається безглуздим та марним, однак вся наукова діяльність направлення на спостереження за довкіллям від якості якого залежить наше життя – це і наявність запасів води, поглинання шкідливих газів, мінімізація поширення шкідливих рослин і тварин, мікроклімат, підтримання генетичного і біологічного різноманіття, їжа та багато чого іншого. Науковці за цим пильнують і докладають своїх зусиль для покращення стану довкілля для природи і людини.

Природно-заповідні установи є центрами організації екологічної освіти, цілеспрямованого впливу на світогляд, поведінку і діяльність населення з метою формування екологічної свідомості та залучення до збереження природної спадщини.

 Еколого-просвітницька діяльність є однією зі складових роботи Рівненського природного заповідника. І основною категорією населення, з якою проводиться робота є учнівська молодь. Зі створенням заповідника тривалий час еколого – освітню роботу виконували працівники наукового відділу заповідника. Паралельно із науковими дослідженнями, проводилися  перші екоосвітні  заходи, такі як лекції для учнів та публікації в місцевих газетах щодо розташування та основних завдань новоствореної установи, її природних багатств, знахідок нових видів тощо.

Важливим етапом у розвитку еколого – освітньої діяльності Рівненського ПЗ стало введення у 2005 році посади екскурсовода. Одним з перших завдань нового працівника стала розробка проекту музейної кімнати та наповнення її інформаційними стендами. Відкриття музею природи дало змогу значно розширити арсенал еколого – просвітніх заходів.

 Починаючи із грудня 2013 року  повноцінно запрацював окремий відділ з еколого - освітньої роботи, що складається з 4 осіб. Серед перших здобутків можна назвати підготовку до друку брошур «Еколого – просвітницький центр Рівненського ПЗ», «Рівненський природний заповідник», «Рослини з Червоної книги України», «Тварини з Червоної книги України», а також розробку макетів стендів з інформацією та його діяльність.

Загалом, впродовж 2005–2024 рр. заповідником було проведено понад 1400     організованих заходів, в яких було залучено понад 36 тис. осіб.       .

У цій сфері дуже добре себе зарекомендувала практика Регіональних років, які оголошуються починаючи з 2013 року. Протягом року проводяться уроки, конкурси, виставки а також збір наукових даних в рамках обраної теми.

Значну увагу до заповідника вдалося привернути проводячи акцію “День знайомства із заповідником”. До програми Дня знайомства входить екскурсія музейною кімнатою або екологічною стежкою, майстер класи та перегляд відео. Учасники отримують маленькі сувеніри на згадку.

Традиційними є заняття присвячені екологічним датам: уроки, лекції, семінари, тематичні вечори, виховні години і конференції. Окремо серед традиційних заходів слід виділити екскурсії. Найчастіше - до Музею природи, а також по екостежці «Білоозерські бори» та екостежці «В гостях у чорного лелеки», яка знаходиться неподалік центральної садиби заповідника. Відвідувачі стежок мають можливість не просто прогулятися, а побачити поєднання різних типів лісу, деякі види рослин і тварин у природі.

З березня 2010 року на хвилі регіонального «Радіо Полісся» розпочато трансляцію екологічної радіопередачі «Природа та людина». Всього записано понад 334 випусків передачі на різноманітні теми екологічного спрямування. Особливим досягненням нашого колективу є те, що починаючи з лютого 2013 року у районній газеті “Сарненські новини” постійно виходила тематична сторінка заповідника “Новини довкілля”, а також окремі замітки.

Сьогодні можемо говорити про багаторічну співпрацю зі Станцією юних натуралістів (м. Рівне), зокрема про науково-пізнавальний табір ЮНЕКО для обдарованих учнів та переможців конкурсів МАН, що діє на території Білоозерського масиву починаючи з 2010 року. За весь період було 10 виїздів, залучено понад 300 осіб. Також маємо великий досвід співпраці з Сарненським педагогічним коледжем. Їхні студенти активно долучаються до еколого - освітніх  заходів, акцій Рівненського природного заповідника.

За 25 років існування заповідника вдалося налагодити тісну співпрацю із районними відділами освіти, навчальними закладами різного рівня (гімназіями, ліцеями, коледжами та університетами), музеями, бібліотеками, громадськими організаціями та державними установами.  

Останніми роками ЕПЦ проводиться активна міжнародна співпраця. Активно беремо  участь у низці міжнародних проєктів: “Створення умов для спільного управління і сталого використання природних ресурсів водно-болотного угіддя “Транскордонна Рамсарська територія “Ольмани-Переброди”; “Водно-болотні угіддя та ліси - охорона чорного лелеки та місць його проживання в прикордонних районах України та Білорусі” (Ciconia nigra L.) та “Полісся-дика природа без кордонів”. Завдяки яким було створено:

Візит-центр, який був створений 21 березня 2019 року, що знаходиться у конторі Північного науково-дослідного відділення Рівненського ПЗ. Тут демонструють фільми та презентації, які містять інформацію про флору та фауну, типові рослинні угрупування, рідкісні види рослин та тварин, загрози та засоби боротьби з ними; відомості з історії створення заповідника. Перегляд фільмів дозволяє відвідувачам познайомитися з цікавими особливостями життя тварин, які практично не можливо побачити під час короткої екскурсії у природу.

Екологічна стежка “В гостях у чорного лелеки”, розроблена Рівненським ПЗ у 2017 році спільно з Страшівським лісництвом Сарненського лісгоспу та Державним природознавчим музеєм НАН України (м. Львів). На стежці відвідувачі можуть побачити основні лісоутворюючі породи дерев, рослини притаманні для зони Полісся, штучну гніздівлю лелеки чорного, боброві загати, сліди диких тварин. Протягом всього періоду  проведено 19 екскурсій, залучено 483 осіб.

За період існування  заповідника усі підрозділи не зважаючи на труднощі та ситуацію в країні якісно виконують свою роботу. І ми всі разом працюємо в напрямку реалізації основних завдань поставлених перед заповідником.

 

Підготував:

відділ з еколого-освітньої роботи

                                                                                                   Рівненського природного заповідника