Всесвітній день мігруючих птахів

    Щороку у другу суботу травня та жовтня відзначають Всесвітній день мігруючих птахів (World Migratory Bird Day). Цьогоріч восени свято припадає на 11 жовтня. Темою у 2025 році Всесвітнього дня мігруючих птахів є: «Створення міст і громад, дружніх до птахів», що має на меті підвищити обізнаність про численні проблеми, з якими стикаються перелітні птахи через діяльність людини та розширення міської забудови.

Засновниками свята є орнітологи із лабораторії Корнелла США, які у 1993 році запропонували відзначати цю дату. Історичною передумовою установи цього дня стала Міжнародна конвенція з охорони птахів, підписана в 1906 році. Офіційно він був проголошений в 2006-му році Секретаріатом Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водоплавних птахів (AEWA) у співпраці з Секретаріатом Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (CMS), і з тих пір став щорічною міжнародною кампанією.

Метою свята є підвищення обізнаності про необхідність прийняття невідкладних заходів щодо охорони перелітних птахів та середовища їх безпосереднього проживання.

Всесвітній день мігруючих птахів 2025 підкреслює, що кожна громада – міська чи сільська – може відігравати значну роль у підтримці перелітних птахів. Завдяки правильному міському плануванню та впровадженню дружніх до птахів практик, як-от створення здорових середовищ існування, зменшення забруднення та запобігання зіткненням зі скляними вікнами та іншими спорудженими об’єктами, громади можуть значно сприяти добробуту мігруючих птахів.

Безпечні для птахів міста та громади можливі за умови усвідомлення проблем та простих змін. Відзначення Всесвітнього дня мігруючих птахів дає можливість кожному зробити свій внесок у зменшення загроз для птахів та берегти місця їх існування. Це свято має глобальне охоплення та є ефективним інструментом для підвищення рівня обізнаності у всьому світі про їх екологічне значення та необхідність міжнародного співробітництва для їх збереження.

 

 

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

 

 

                            Мертва деревина - важлива складова екосистеми

 

Будь-який ліс у його природному стані – це система, яка існує завдяки взаємодії різних її складових. Це не лише деревостан, а й ґрунтовий покрив, відкриті галявини, тварини, гриби та інші організми. Однак часто у цьому ланцюгу ми забуваємо про не менш важливий компонент лісової екосистеми – мертву деревину.

Старі стовбури, дупла, корені та пеньки відіграють ключову роль у збереженні біорізноманіття лісів, їх відновленні та стійкості до кліматичних змін. Тож, очищаючи ліс від мертвої деревини, ми знищуємо його.

Що таке мертва деревина?

Мертвою деревиною називають мертві дерева (ті, що лежать, або ще стоять) та їх частини, а також змертвілі частини живих дерев. Це можуть бути сухі та поламані гілки, відмерлі корені, шматки кори, залишки дерев після рубок. У мертвої деревини існує кілька стадій розпаду, при чому швидкість процесу залежить не тільки від вологості ґрунту і ступеня контакту з землею, а й від виду дерева.

Звідки в лісі мертва деревина?

Причин цьому дуже багато. Це: рубки, пожежі, вітровали, природна смерть та інші фактори. Наприклад, конкуренція між деревами призводить до того, що ослаблені і найчастіше молоді дерева, які перебувають в нижньому ярусі, помирають стоячи. Те саме нерідко відбувається з нижніми гілками живих і здорових дерев. Дерева гинуть під дією факторів біогенної (гриби, бактерії, комахи, тощо) та абіогенної (холод, посуха, вітер) природи. Найчастіше ці фактори діють разом. 

На жаль, існує думка, що коли в лісі багато повалених, зламаних чи сухих дерев, то він є "захаращеним" і потребує термінової чистки. Проте це не так. Природні процеси в лісі – це не безгосподарність, а збереження унікального скарбу – мертвої деревини.

Мертва деревина важлива, тому що: 

• Сприяє природному лісовідновленню. Мертва деревина зберігає воду та мінеральні речовини, а також створює навколо себе стабільний мікроклімат. Це сприяє росту та розвитку молодих дерев. Завдяки наявності поживних речовин і води, стовбури мертвої деревини стають майданчиком для росту великої кількості рослин.

• Постає багатоквартирним будиночком для різних живих істот. Птахи гніздяться в дуплах сухих дерев, ящірки і черепахи гріються на сонці на повалених стовбурах, білки і соні облаштовують комори під корчами, а кажани використовують дупла як притулок (деякі види і зимують в них). У холодні зими в лежачих стовбурах ховаються куниці, а кабани часто будують свої оселі з невеликих сухих гілок. Залежний від мертвої деревини й рідкісний жук-олень – найбільший жук Європи, який занесений не лише до Червоної книги, а й охороняється Бернською конвенцією. Уявляєте, як багато мешканців лісу позбудеться житла, якщо «очищати» землю від мертвих дерев?

• Запобігає зміні клімату. Під час життя в деревині зв’язується і накопичується вуглець, сполуки якого викликають глобальне потепління. Після загибелі дерева, в процесі його розкладу, вуглець повільно відкладається в ґрунті.

• Рятує від посухи. Маючи губчасту структуру, мертва деревина під час опадів стає своєрідним резервуаром для води. В екосистемах, які постійно перебувають в посушливих умовах, або ж в періоди спеки, така властивість мертвої деревини дає лісу можливість швидше відновлюватись.

• Являється корисним добривом. Відмираючи, дерева дають життя не тільки організмам, які на ньому оселяються, але і підживлюють сам ліс.

Існує багато міфів про мертву деревину. Міфи про старі дерева і мертву деревину виникли протягом сторіч. Але всі вони необґрунтовані і не відповідають справжньому стану речей.

 Ось наприклад:

міф 1. «Чистий ліс – здоровий ліс».

«Чисті ліси» не є здоровими лісами. Природні ліси є більш сталими, здоровішими і стійкішими до хвороб, шкідників та змін клімату. Як результат – природні ліси є більш різноманітнішими й комплексними, ніж ті, що експлуатуються.

 міф 2. Перестарілі дерева – це проблема.

  Старі дерева часто сприймають, як ознаку того, що за лісами погано доглядають. Ми маємо багато лісів, де ростуть лише молоді дерева, і люди втратили розуміння того, що таке природний ліс з різновіковою структурою. Але багато видів дерев можуть жити понад 300 років.

міф 3. Мертві дерева – «розсадники» хвороб та шкідників 

Найбільш небезпечним шкідником у лісовому господарстві є жук-короїд, а мертві дерева вважаються осередками поширення цих жуків у лісі. Практика ж показує, що мертві дерева не є небезпечними для лісів. Навпаки, деякі дослідження свідчать про те, що вони є притулком для окремих груп паразитів та хижаків, які певною мірою здатні контролювати ріст популяції шкідників.

міф 4. Мертві дерева провокують пожежі 

Більшість пожеж починається в суху погоду, коли живі дерева загоряються дуже легко. Більшість пожеж виникає через людину, то ж кілька повалених колод ризик пожежі істотно не збільшують.

міф 5. Мертві дерева є небезпечними для здоров’я та безпеки відвідувачів.

Найбільший ризик для відвідувачів у лісах створюють лісоексплуатаційні операції, особливо валка лісу. Мертві дерева успішно підтримуються у багатьох природоохоронних територіях, доступ до них зазвичай обмежено.

 

Дії для збереження мертвої деревини:

• Мінімізувати використання мертвої деревини як палива.

• У заповідних територіях, де основною метою є збереження біорізноманіття - повністю відмовитися від «санітарних заходів», щоби підтримувати максимальну різноманітність екологічних ніш.

• У господарчих лісах, які використовуються для лісозаготівель, намагатися знайти компроміс між потребами людини й живої природи. Запровадити законодавчі норми збереження мертвої деревини, непошкоджених ділянок лісу, тощо.

•  У парках та зелених зонах – зберігати дуплясті старі дерева, за можливістю залишати повалені колоди.

• Підвищувати обізнаність населення щодо ролі мертвої деревини у лісових екосистемах.

 

Отже, мертва деревина є незамінною для харчування, а також місцем проживання та розмноження для понад десятої частини всіх видів на суші. Кожній стадії розпаду деревини притаманні свої флора та фауна. Після розкладу компоненти мертвої деревини потрапляють в ґрунт і таким чином знову включаються в кругообіг речовин в природі.

Мертву деревину необхідно залишати в лісі. Це допомагає підтримувати багате біорізноманіття екосистем.

 

 

 

 

                                                                                                      Юлія Костецька

                                                                                фахівець з екологічної освіти

                                                                Рівненського природного заповідника

 

Плямиста хижачка Полісся

З 11 червня 2018 року за ініціативи європейського природоохоронного проєкту  3Lynx Project, стали відзначати Міжнародний день рисі. Започаткували цю традицію для того, щоб поширювати знання про дику кішку та порушити питання її збереження.

Рись євразійська – це найбільша дика кішка України, яка втрачає свій дім. Сьогодні в Європі налічується від 8 000 до 9 000 особин. В Україні — близько 500 особин, з них у Карпатах — близько 400, та на Поліссі — до 100 особин.

                          

Рись має багато спільного з усіма котовими — гострий зір, особливо у нічний час, і хороший слух. Саме це допомагає їй вести нічний спосіб життя, полювати у сутінках та добре відчувати здобич чи небезпеку на відстані.

     Завдяки міцним кігтям і сильним лапам, особливо заднім, рись вправно стрибає по скелях і лазить по деревах. Цю кішку одразу можна впізнати по короткому хвосту і китицях на вухах, які роблять її слух ще кращим

         На території Рівненського природного заповідника чисельність рисі євразійської оцінюється в 5-12 особин, в середньому 7-8 особин постійно мешкає у заповіднику. Основні оселища рисі в заповіднику це водно-болотні угіддя. З чотирьох масивів Рівненського природного заповідника вона зустрічається на масиві Сомине. Тут вона має територіальний статус, виводкові ділянки. На інших масивах зустрічається рідко, переважно під час зимових переходів. Основними стаціями де найчастіше трапляється рись є: меліоративні канали; боброві дамби та хатини; повалені старі дерева; місця з сильною лісовою захаращеністю; у місцях концентрації копитних. У заповіднику рись живиться сарною європейською, зайцем сірим, тетеревинними та горобинними птахами, бобром, а також дрібними ссавцями.

          Основні чинники, що негативно впливають на чисельність рисей в Україні:

•  зменшення площі її оселищ — високогірних лісів, заболочених рівнин Полісся.
• негативний вплив людського господарювання, наприклад лісозаготівлі, туризму;
•  зменшення кормової бази, а саме дрібних копитних та ссавців;
•  трофейне незаконне полювання (браконьєрство);
• недосконале законодавство у сфері запобігання та виявлення порушень правил полювання.

Рівненський природний заповідник активно впроваджує Національний план дій з охорони рисі євразійської в Україні. Де застосовує класичні та сучасні методи моніторингу, що є складовою ефективної охорони виду.

 Рись є видом, від якого залежить здоров’я екосистем та життєвий цикл інших видів.  Відтак, охороняючи рись та її оселище шанс на виживання отримують інші види тварин та рослин (в тому числі червонокнижні), що живуть поруч з нею.

 

 

 

                                                                                                                                      Юлія Костецька

                                                                                                                фахівець з екологічної освіти

                                                                                                 Рівненського природного заповідника

 

                                Громади дружні до птахів

Щороку у другу суботу травня та жовтня відзначають Всесвітній день мігруючих птахів (World Migratory Bird Day). Цьогоріч на весні свято припадає на 10 травня. Темою у 2025 році Всесвітнього дня мігруючих птахів є: «Створення міст і громад, дружніх до птахів», що має на меті підвищити обізнаність про численні проблеми, з якими стикаються перелітні птахи через діяльність людини та розширення міської забудови.

         Засновниками свята є орнітологи із лабораторії Корнелла США, які у 1993 році запропонували відзначати цю дату. Історичною передумовою установи цього дня стала Міжнародна конвенція з охорони птахів, підписана в 1906 році. Офіційно він був проголошений в 2006-му році Секретаріатом Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водоплавних птахів (AEWA) у співпраці з Секретаріатом Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (CMS), і з тих пір став щорічною міжнародною кампанією.

Метою свята є підвищення обізнаності про необхідність прийняття невідкладних заходів щодо охорони перелітних птахів та середовища їх безпосереднього проживання.

Всесвітній день мігруючих птахів 2025 підкреслить, що кожна громада – міська чи сільська – може відігравати значну роль у підтримці перелітних птахів. Завдяки правильному міському плануванню та впровадженню дружніх до птахів практик, як-от створення здорових середовищ існування, зменшення забруднення та запобігання зіткненням зі скляними вікнами та іншими спорудженими об’єктами, громади можуть значно сприяти добробуту мігруючих птахів.

           Однією з проблем, з якою стикаються птахи є зіткнення зі склом. Поширена помилкова думка, що зіткнення птахів відбувається в основному в гамірних міських пейзажах, наповнених високими хмарочосами та корпоративними скляними будівлями. Правда полягає в тому, що багато зіткнень птахів відбуваються в житлових кварталах. Оскільки мільйони будинків мають великі вікна, патіо-двері та світловідбиваючі поверхні, окремі будинки становлять набагато більший колективний ризик, ніж міські багатоповерхівки. Кожне вікно, незалежно від того, де воно знаходиться, може бути небезпечним.

Чому птахи стикаються зі склом? 

Птахи не бачать вікон. На відміну від людей, вони не можуть покладатися на архітектурні ознаки, такі як двері, щоб змінити маршрут і уникнути зіткнення. Скло порушує їх природну систему орієнтування двома основними способами. Птахи часто не сприймають прозорі вікна як перешкоду, особливо якщо вони бачать крізь інше вікно чи привабливий внутрішній простір. Ще більш небезпечними є світловідбиваючі поверхні (вікна та розсувні двері), які можуть віддзеркалювати небо, дерева чи листя поблизу. Те, що виглядає як відкрита траєкторія польоту, насправді є фатальною ілюзією. Птах, який помічає притулок, їжу чи шляхи евакуації, відображені у скляній поверхні, може несвідомо прискоритися до нього.

Зіткнення птахів здебільшого це невидимі проблеми, але їхній вплив є руйнівним. Часто ці наслідки залишаються непоміченими, оскільки багато птахів не гинуть відразу. Менше 20% гинуть від зіткнення — більшість отримує серйозні, але приховані травми. Частіше птах може спочатку пережити шок. Але у них можуть бути внутрішні кровотечі, крововиливи, переломи, пошкодження черепа, зламані крила. Ці птахи, які відлітають, можуть пізніше вмирати від отриманих травм, далеко від виду удару.

      Є прості практичні рішення, які значно зменшують кількість зіткнень:

1.   Встановіть сітки від комах: у багатьох будинках вже є один із найефективніших засобів відлякування птахів: сітки від комах. Ці сітчасті бар’єри виконують подвійну мету: вони не пропускають комах, а також створюють видиму текстуру, яка сигналізує птахам, що вікно є твердим предметом.

2. Нанесіть зручні для птахів позначки на вікнах: якщо ваші вікна не мають ширм, подумайте про те, щоб додати стрічки, наклейки, фарбу, шнури, тремтіння або мотузки, щоб розбити відблиски. Однак розміщення є ключовим; випадкові наклейки не будуть ефективними, якщо вони не розміщені належним чином.

 Безпечні для птахів міста та громади можливі за умови усвідомлення проблем та простих змін.

         Відзначення Всесвітнього дня мігруючих птахів дає можливість кожному зробити свій внесок у зменшення загроз для птахів та берегти місця їх існування. Це свято має глобальне охоплення та є ефективним інструментом для підвищення рівня обізнаності у всьому світі про їх екологічне значення та необхідність міжнародного співробітництва для їх збереження.

 

 

 

 

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника