В рамках Тижня знайомства із Рівненським природним заповідником працівники заповідника завітали до Старосільський ліцей. Цей навчальний заклад розташований в населеному пункті, що межує з масивом Переброди та масивом Сира Погоня.

Учні мали можливість ознайомитися з історією створення Рівненського ПЗ, його структурою, охоронною, науково-дослідною та еколого-освітньою діяльністю. Цікавинкою для дітей була колекція слідів тварин та кільця, якими кільцюють птахів . А також цікаво для дітей було дізнатися про правила гербаризації рослин. Майстер охорони природи Старосільського ПНДВ розповів про відповідальність за скоєне правопорушення на території ПЗФ (пошкодження вказівних знаків, прохід/проїзд, збір ягід та грибів та інше).

На завершення заходу, учні разом із працівниками зіграли у екологічну гру.

Під час частування запашним чаєм та смаколиками, підвели підсумки зустрічі та обговорили подальшу співпрацю.

Щиро дякуємо керівництву Старосільського ліцею за співпрацю!

Стартував тиждень знайомства з Рівненським природним заповідником

    Традиційно, щороку Рівненський природний заповідник проводить Тиждень знайомства. Цьогоріч подія відбувається в не звичному форматі, а саме Тиждень знайомства спеціалісти заповідника проводять на виїздах.

Перший виїзд відбувся до Перебродівський ліцей, цей навчальний заклад розташований в населеному пункті, що межує з масивом Переброди. Учасникам заходу випала дивовижна можливість ще більше дізнатися про Рівненський природний заповідник. Спеціалісти розповіли про: історію створення, структуру, характеристику діяльності Рівненського ПЗ, специфіку роботи, методи дослідження, а також пограли в екологічні ігри. На завершення заходу учасників пригостили запашним чаєм та смаколиками, разом підвели підсумки зустрічі та обговорили подальшу співпрацю.

Щиро дякуємо керівництву Перебродівського ліцею за плідну співпрацю!

 

Змії – вороги, чи цінні та корисні компоненти природи?

16 липня відзначають Всесвітній день змій. Це екологічне свято створене для підвищення обізнаності людей про цих дивовижних сусідів по планеті і про той внесок, який вони роблять в живий світ.

 Нагадуємо, змії бувають двох видів: отруйні та неотруйні. І їх легко відрізнити, в отруйних є отрута, у неотруйних - немає. Але якщо без жартів, то "добрих" змій можна дуже просто визначити. Давайте детальніше розберемося в цьому.

Літо - пора сінокосів, збору ягід, грибів, трав... Зустріти змій можемо в лісі, на луках і навіть біля осель людей.

Завжди можна відрізнити не отруйних змій та безногих ящірок від отруйних по очах. Перші мають круглу зіницю, як у риб. А зіниця гадюки - вузька та вертикальна. Далеко не всі змії є отруйними, всі вони, навіть і отруйні не мають абсолютно ніякого бажання на нас нападати. Навіть більше: вони цього нападу уникають більше за нас. Побачивши поряд плазуна - просто відійдіть, і не провокуйте його на агресію криками і різкими рухами.

Загалом на території України існує близько 10 видів змій, серед яких немає жодної смертельно отруйної. На Рівненщині можна зустріти три види змій це: гадюка звичайна, мідянка та вуж звичайний. Також, дуже часто змією вважають безногу ящірку – веретільницю колхідську.

  

                                      Рис.1 Гадюка звичайна-темна форма(фото Микола Скирпан)

Отруйною є гадюка звичайна (рис 1, 2), яка виростає до 90 см. Найчастіше трапляється з темним зигзагоподібним малюнком уздовж хребта на сірому або коричневому фоні, але й буває повністю чорна. Укус небезпечний для людини, проте призводить до смерті нечасто. А от мідянка (рис.3), найменша змія в Україні, занесена до Червоної книги, не отруйна, але доволі агресивна. Це невелика змія довжиною до 75 см. Забарвлення в самців буває яскравого мідного відтінку, у самок переважно сіре або сірувато-коричневе з численними темними смужками, розташованими в 2 або 4 ряди вздовж тіла. Інколи вони зливаються в зигзаг, що робить мідянку схожою на гадюку. Вуж звичайний (рис.4) виростає до 1,5 м. На жаль, природа наділила їх таким забарвленням, що у більшості людей вужі викликають панічний страх. Зеленувато-коричневий колір з темною "шахматкою" на спині має схожість із забарвленням дрібних гадюк - зигзагоподібними затемненнями. Основною візуальною відмінністю є жовті плямки на голові, а також і те що вуж не є отруйною змією.

                               Рис.2 Гадюка звичайна -руда форма забарвлення (фото Микола Скирпан)

Дуже часто отруйною вважають безногу ящірку – веретільницю колхідську (рис.5). Довжина тіла якої сягає 40-50 см. На відміну від змій, вона має рухомі повіки, здатна відкидати хвоста при небезпеці, а голова плавно й непомітно переходить у тулуб, що також відрізняє її від змій. Веретільницю колхідську доволі часто плутають з мідянкою, через мідне забарвлення самок; а самці мають темно-сіре забарвлення.

Рис.3 Мідянка (фото Михайла Франчука) Щоб уникнути укусу змії, необхідно під час перебування на природі бути максимально обережними, ходити тільки протоптаними стежками й уважно дивитися під ноги. Вдягати відповідний одяг і взуття: довгі штани з цупкої тканини та міцні шкіряні черевики на товстій підошві. У жодному випадку не сідати й не лягати на трухляві пні, повалені колоди, купи хмизу, скирти соломи, сіна тощо. Також не можна встромляти руки в дупла дерев, попід колоди та каміння, розгрібати трав’яні зарості, опале листя. Якщо ж натрапили на змію, повільно відійдіть назад на безпечну відстань або обійдіть її, тримаючи в полі зору. Не здумайте хапати її руками, наступати, бити палицею чи жбурляти камінням!                               Рис.4 Вуж_звичайний (фото з вільних інтернет джерел) Якщо гадюка таки вкусила, то навколо цього утворюються набряк і почервоніння, з’являється гострий пекучий біль в ураженій ділянці. Знижується артеріальний тиск, погіршується кровопостачання мозку, виникає головний біль, паморочиться голова, з’являється блідість, холодний піт. Бувають втрата свідомості, шоковий стан, пришвидшений пульс, холонуть кінцівки, внаслідок капілярних крововиливів можуть утворитися синці та червоні плями на тілі.               Рис.5 Веретільниця колхідська (самка- мідна, самець- темний) (Фото Михайла Франчука)  У цей момент дуже важливо зберегти спокій – страх небезпечніший від отрути! Краще утримувати потерпілого в лежачому положенні або звести до мінімуму будь які рухи, не напружувати м’язи. Відразу після укусу видавити отруту з ранки. Джгут на уражену кінцівку можна накладати ненадовго й на 10-15 см. вище місця укусу. Обробити ранку антисептичним засобом. Не рекомендують робити надрізи, щоб не занести в кров інфекцію. Проте необхідно багато пити, особливо гарячі напої: міцний чай, каву, бульйон, натомість суворо заборонено вживати алкоголь! Головне – якомога швидше транспортувати хворого в найближчий медичний заклад. Варто пам’ятати, що плазуни підтримують екологічну рівновагу в навколишньому середовищі. Вони регулюють чисельність гризунів- носіїв небезпечних для людини захворювань і шкідників лісового та сільського господарства. Змії – є продуктами живлення багатьох птахів і ссавців. У медицині отруту гадюк використовують для виробництва ліків. Отже, вони не зовсім вороги, а дуже цінні та корисні компоненти природи.     Будьте пильними, бережіть себе та природу!

Юлія Костецька 

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

 

Збережемо природу – збережемо Україну!

         Ступінь використання природних ресурсів, розвиток промисловості та сільськогосподарського виробництва, інтенсивне будівництво, розширення мережі шляхів, осушення болотних масивів та річкових долин, розорювання всіх придатних для сільськогосподарського обробітку земель, зменшення лісових площ та найважливіше – війна – все це призводить до значних змін у природних комплексах, впливає на екологічну рівновагу, видовий склад біоти та довкілля в цілому. Тому, із розвитком людської техногенної цивілізації виникла потреба у збереженні природи нашої планети шляхом створення територій з обмеженою господарською діяльністю. Надання територіям заповідного статусу можна назвати не лише одним із основних, але й одним із найбільш дієвих механізмів охорони природних екосистем, унікальних природних комплексів, ландшафтів та рідкісних видів рослин і тварин.

            Заповідна справа – це важливий напрямок природоохоронної діяльності, призначений охороняти та зберігати унікальні й типові куточки природи.

         Природно-заповідний фонд України складається з 5 біосферних заповідників, 19 природних заповідників, 55 нац
іональних природних парків, 3167 заказників, 3441 пам’ятків природи, 81 регіонально ландшафтних парків, 812 заповідних урочищ, а також низка штучних об’єктів: 28 ботанічних садів, 13 зоологічних парків, 57 дендропарків та 572 парків-пам’ятків садово-паркового мистецтва. Нажаль, деякі із них знаходяться на окупованих територіях, які ми обов’язково повернемо.

            На Рівненщині функціонує 29 об'єктів загальнодержавного значення: 1 природний заповідник (Рівненський природний заповідник); 3 національні природні парки («Дермансько-Острозький», Нобельський та НПП «Пуща Радзівіла»); 13 заказників; 8 пам’яток природи; 1 дендрологічний парк; 2 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 1 зоологічний парк, та 283 об'єкти місцевого значення.

         З метою підтримки природно-заповідної справи, враховуючи істотний внесок фахівців та професіоналів, не байдужих людей до сьогодення та майбутнього стану нашої природи встановлено 7 липня професійне свято працівників природно-заповідної справи. Професійне свято працівників природно-заповідної справи покликане привернути увагу української спільноти до глобальних екологічних проблем, збереження біорізноманіття та раціонального використання природних ресурсів задля збереження життя на планеті Земля. Цей день обрано невипадково, адже асоціюється він зі святом Івана Купала, присвяченим загадковим і чудодійним силам природи. Природа в цей час досягає апогею розвитку, тварини вже народили та підростили своє потомство, рослини розквітнули та набрали цілющих властивостей. Символом свята щороку слугує один з видів папороті, квітка якого за легендою має чарівні властивості. Це група судинних рослин, які збереглися впродовж мільйонів років еволюції і дотепер зростають на теренах нашої держави.

         Головним об’єктом природно-заповідного фонду Рівненщини, унікальною перлиною мальовничого краю, однією із найбільших природоохоронних установ України є Рівненський природний заповідник. Штат налічує - 144 працівники, які займаються збереженням унікальних лісоболотних комплексів Українського Полісся з типовою та унікальною флорою і фауною, вивченням та охороною природи для майбутніх поколінь. Що дає змогу всім нам: дихати чистим повітрям, завдяки збереженню лісів; пити чисту воду, завдяки збереженню боліт; милуватися красивими краєвидами, наповненими величезним вмістом біорізноманіття та інше. Адже, збереження природи – це щоденна, клопітка праця та важлива справа сьогодення. Щодня природозахисники стикаються з безліччю перешкод, які завдяки своїй відданості, наполегливості, ентузіазму їх долають.

         Шанувати, берегти природу повинна кожна людина незалежно від свої професії. Збереження об’єктів природно-заповідного фонду завдання державної важливості.

         Тож давайте разом берегти все, що є навколо нас!

         «Збережемо природу – збережемо Україну!» Від цього залежить майбутнє нашої нації, її процвітання і довголіття.

 

 

 

 

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

 

 

 

 

Музей природи запрошує в гості!

У Рівненському природному заповіднику на базі еколого-просвітницького центру діє Музей природи, який створений у 2006 році. Він слугує для проведення захоплюючих екскурсій та просвіти населення у приміщенні центральної садиби заповідника.

Музей створений для репрезентації біорізноманіття краю, що дає змогу знайомити відвідувачів в різні пори року.

Відвідувачі музею мають можливість ознайомитися з інформацією про природні умови та ландшафти під час останнього періоду льодовикового зледеніння, давню мегафауну Полісся, яка представлена викопними рештками: частина щелепи та плечова кістка волохатого носорога, ріг великорогого оленя, ріг первісного бика-тура, частина черепа з рогом бізона степового, щелепа момонта найвиличнішого,

У музеї представлені колекції мінералів та гірських порід; безхребетних тварин – жуків, метеликів; хребетних тварин – плазунів, птахів, ссавців, риб. Рідкісні види рослин та тварин представлені на фотостендах, представлена діарама мохів та лишайників та експозиція з пташиними гніздами та кладками.

Тут буде цікаво як дітям, так і дорослим. І хто хоч раз відвідає Музей природи, то обов'язково повернеться сюди ще раз. Повернуться спогадом, думкою про те, що треба зберегти природу рідного краю та розумно використовувати її щедрі багатства.

Заповідник запрошує всіх бажаючих відвідати Музей природи щоденно з 8:00 до 16:00 год. та отримати безліч незабутніх вражень.

Висловлюємо подяку у сприянні модернізації музею природи: Франкфурсько зоологічному товариству, депутату міської ради Олександру Добринському, Zebra Print, Національному науково-природничому музею НАН України.

Контактний номер телефону: 0680158605, 0666904327.

Відділ еколого-освітньої роботи

Рівненського природного заповідника

 

Всесвітній день мігруючих птахів

         Щороку у другі вихідні травня відзначають Всесвітній день мігруючих птахів (World Migratory Bird Day). Цьогоріч свято припадає на 13-14 травня. У 2023 році темою Всесвітнього дня мігруючих птахів є: «Вода: збереження життя птахів», і зосередиться на воді та її важливості для мігруючих птахів.

         Засновниками свята є орнітологи із лабораторії Корнелла США, які у 1993 році запропонували відзначати цю дату. Історичною передумовою установи цього дня стала Міжнародна конвенція з охорони птахів, підписана в 1906 році. Офіційно він був проголошений в 2006-му році Секретаріатом Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водоплавних птахів (AEWA) у співпраці з Секретаріатом Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (CMS), і з тих пір став щорічною міжнародною кампанією.

         Метою свята є підвищення обізнаності про необхідність прийняття невідкладних заходів щодо охорони перелітних птахів та середовища їх безпосереднього проживання.

            Вода є основою життя на нашій планеті. Переважна більшість перелітних птахів покладаються на водні екосистеми протягом свого життєвого циклу. Внутрішні та прибережні водно-болотні угіддя, річки, озера, струмки, болота та ставки є життєво важливими для годівлі, пиття чи гніздування, а також як місця для відпочинку та заправки під час довгих подорожей.

            На жаль, водні екосистеми в усьому світі перебувають під дедалі більшою загрозою, а також перелітні птахи, які від них залежать. Зростаюча потреба людей у ​​воді, а також забруднення та зміна клімату безпосередньо впливають на наявність чистої води та природоохоронний статус багатьох мігруючих птахів.

            Цьогоріч, кампанія до Всесвітнього дня мігруючих птахів підкреслює важливість води для мігруючих птахів і визначить ключові дії для захисту водних ресурсів і водних екосистем.

         Міграція птахів, є одним із індикаторів біорізноманіття, здоров'я екосистеми, змін клімату. Щороку велика кількість мігруючих видів птахів перетинає моря, океани, гори та пустелі під час своїх мандрівок на виживання. Останнім часом чисельність мігруючих птахів, які здійснюють перельоти між Африкою, Близьким Сходом і Європою, значно скоротилася.

         Відзначення Всесвітнього дня мігруючих птахів дає можливість кожному зробити свій внесок у зменшення загроз для птахів та берегти місця їх існування. Це свято має глобальне охоплення та є ефективним інструментом для підвищення рівня обізнаності у всьому світі про їх екологічне значення та необхідність міжнародного співробітництва для їх збереження.

 

 

 

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

 

 

 

 

 

 

 

 

Дика природа — єдине і незмінне джерело багатств людини

          Природне середовище було, є незмінним партнером в повсякденному житті людини. Ми черпаємо із скриньки дикої природи всі наші багатства. Рослини дають нам продукти харчування, корм для свійських тварин, сировину для промисловості, речовину для виготовлення ліків тощо. Тварини забезпечують нас цінними продуктами харчування. Вони є зручним видом транспорту у важкодоступних місцях земної поверхні (гори, пустелі) і в сільській місцевості. Хутро, шкіра та вовна деяких тварин забезпечують людину теплим одягом. У давнину люди майже повністю залежали від природи. З часом, вивчивши природу, вони навчилися не лише пристосовуватися до неї, але й активно змінювати її в зручному для себе напрямі. Вплив господарської та інших видів діяльності людини на природу зростає з року в рік. Але на жаль цей вплив завдає невиправних змін природі. Через активну й не завжди раціональну діяльність людина все частіше стає причетною до зникнення представників дикої природи – тварин і рослин. Надмірне промислове будівництво, осушення заболоченої місцевості, вирубування лісів призводить до зникнення рослин і тварин на великих площах. Повномасштабне вторгнення росії до України з 24 лютого вже завдало та продовжує завдавати величезної шкоди на дику природу.

Тому, з метою привернути увагу до збереження та підвищити рівень обізнаності в питаннях дикої флори та фауни, яка потерпає від людської діяльності 20 грудня 2013 року на останній Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй постановили проголосити 3 березня Всесвітнім днем дикої природи. Дата збігається з датою прийняття Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори (СІТЕС) в 1973 році, яка відіграє важливу роль в регулюванні міжнародної торгівлі зникаючими видами. Всесвітній день дикої природи тепер став найважливішим глобальним щорічним заходом, присвяченим дикій природі.

Зберегти природу, примножити її багатства – справа державної важливості. Тому й приймають у нашій державі закони на користь збереження природи. Важливу роль у цьому відіграють природоохоронні території. Це заповідники, національні парки й ботанічні сади, яких в Україні чимало. На цих територіях забороняється вести господарські роботи, полювати на тварин, збирати насіння й плоди рослини. Тому, з метою збереження у природному стані типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся був створений Рівненський природний заповідник. Його територія є неповторною і багатою на рідкісні види рослинного і тваринного світу. На сьогодні фауна заповідника нараховує 1934 видів тварин, та 1389 видів рослин та грибів. Фауна заповідника налічує 103 вида, занесені до Червоної книги України, 173 види із додатку 2 Бернської конвенції, 35 видів з червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, зокрема - норка європейська, рись звичайна, підорлик великий, журавель сірий, сова бородата, лелека чорний, очеретянка прудка і інші. Флора заповідника налічує 51 вид рослин та 3 види грибів занесені до Червоної книги України, 4 види охороняються Бернською конвенцією, 109 видів — Європейським червоним списком, 65 — на регіональному рівні, з них - цибуля ведмежа, росичка середня, журавлина дрібноплода, 6 видів орхідних і інші. 

Отже, ми повинні пам’ятати, що дика природа залишається єдиним і незмінним джерелом усіх багатств, які потрібні людині для існування. Тому головний обов’язок кожного і всього суспільства в цілому – це дбайливе ставлення до природи, збереження представників рослинного і тваринного світу.

Деркач Богдана

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

 

Відновлення водно-болотних угідь

Саме під таким лозунгом цьогоріч відзначається Всесвітній день водно-болотних угідь. Ця тема обрана не випадково, а створена з метою привернути увагу людства до збереження та відновлення водно-болотних угідь та підвищити національну та глобальну обізнаність про водно-болотні угіддя, щоб скасувати їх швидку втрату та заохотити дії щодо їх збереження та відновлення. Відзначення цього дня приурочено до підписання світовою спільнотою 2 лютого 1971 року у місті Рамсар (Іран) міжнародної угоди - Конвенції з водно-болотних угідь міжнародного значення. Ця угода вкрай необхідна перш за все тому, що деградація та зникнення ВБУ мають глобальний характер, негативний вплив однієї країни може поширюватися далеко за її межі. Збереження багатьох видів тварин, перш за все мігруючих риб та птахів, також потребує скоординованих зусиль багатьох країн. Рамсарська конвенція підкреслює тісний зв’язок між ВБУ, водою і людьми, оскільки цей природний ресурс має великий вплив як на природоохоронну сферу, так і соціально-економічний та культурний напрямки діяльності людства.

На Поліссі, окрім добре відомих озер, основна кількість води зосереджена в болотах. Болота-це надмірно зволожені ділянки земної поверхні, зайняті вологолюбною рослинністю, де відбувається торфоутворення (з глибиною не менше 0,3 см.). Багато цінних водних екосистем входить до складу природно-заповідних територій, зокрема на Рівненщині Рівненський природний заповідник, який має чотири водно-болотних угіддя міжнародного значення.

UA-1402. Торфово-болотний масив Переброди. Цінністю масиву є те, що основну частину масиву становлять дуже обводнені, важко прохідні болота. В Україні немає жодного іншого болотного масиву такої площі, який би цілком зберіг своєрідну флору та фауну. Це один з найбільших резерватів рідкісних птахів в Україні. Формує і підтримує мікроклімат, накопичує вуглець, чим уповільнює розвиток парникового ефекту, акумулює радіоактивні елементи після Чорнобильської катастрофи.

UA-2274. Болотний масив Сира Погоня є одним із найцінніших для науки болотних масивів України, оскільки лише тут наявнй унікальний горбисто-мочажинний болотний комплекс, характерний для боліт тайги. Угіддя є своєрідним регіональним стабілізатором гідрологічного режиму, оскільки розташоване в межиріччі Случа, Горині та Уборті. Також масив Сира Погоня важливий для підтримки біорізноманіття .

UA-2275. Болотний масив Сомине є частиною найбільшого в Україні болотного масиву Кремінне. Більшу частину угіддя займають осоково - сфагнові болота. На території розташоване також однойменне озеро Сомине з максимальною глибиною 13 м.

UA-2281. Біле озеро та болото «Коза-Березина». Підтримують гідрологічний режим у межиріччі Прип'яті, Стоходу та Стиру. Болото Коза та мала річка Березина є реліктовою долиною, якою стікали води під час танення льодовика. Тут представлені всі основні типи болотної рослинності, притаманні болотам Полісся. Важливою складовою угіддя є також карстового погодження озеро Біле з максимальною глибиною 24 м.

Отже, водно-болотні угіддя відіграють важливу роль у нашому житті. Тому ми повинні зробити особистий вибір, який мінімізує втрату та деградацію боліт. Найменший особистий внесок для відновлення водно-болотних угідь є використовувати економно воду, уникати використання токсичних продуктів, які можуть потрапити на заболочені території, не викидати відходи та сміття у заболочених місцях.

Давайте бережно ставитись до водно-болотних угідь, адже вони необхідні для життєдіяльності людини!

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

Деркач Богдана