Результати конкурсу "Фотополювання за зимовими птахами-2026» 

    З 26 січня по 27 лютого 2026 року проходив конкурс «Фотополювання за зимовими птахами-2026» від Рівненського природного заповідника.

     👉Мета конкурсу: зацікавити та привернути увагу населення до зимуючих птахів своєї місцевості. Для участі у конкурсі потрібно було якісно сфотографувати найбільшу кількість видів птахів та надіслати на електронну адресу заповідника. Цьогоріч конкурс розширив свої межі - до участі долучилися представники з 18 областей України (Рівненської, Волинської, Житомирської, Хмельницької, Чернівецької, Львівської, Запорізької, Херсонської, Харківської, Одеської, Сумської, Київської, Чернігівської, Дніпропетровської, Вінницької, Полтавської, Кіровоградської, Закарпатської). 104 учасники надіслали 1027 світлин.

     Учасникам вдалося сфотографувати 58 видів птахів, в об’єктиви потрапили: галки, шпаки, сойки, снігурі, круки, граки, сороки, голуб сизий, синиці: велика, блакитна, чорна; горобці: польовий, хатній; дятли: звичайний, середній, сирійський, великий; жовна сива, яструб малий, вівсянка звичайна, в’юрок, дрізд чорний, посмітюха, просянка, голуби, горлиця садова, припутень, лебідь шипун, омелюхи, повзик, ворона сіра, крижні, мартин звичайний, фазани, пухляк, зеленяк, костогриз, повзик, чижі, чечітки, чикотні, куріпки, сич хатній, канюк, дрізд-омелюх, зяблик, підкоришник, щиглик, чепура велика, лиска, сова сіра, баклан великий, сова вухата. 

    Більшість учасників зафіксували звичайні, осілі види типові для своєї місцевості, але декому вдалося сфотографувати рідкісних представників орнітофауни України, які занесені до Червоної книги України, а саме: сорокопуда сірого та журавля сірого. 

     Отож, призерами конкурсу «Фотополювання за зимовими птахами-2026» стали:

Рис.1 Колаж із фото Алли Маркової

•  І МІСЦЕ – Алла Маркова, с. Немовичі Сарненського р-ну, Рівненської області. Аллі вдалося зафіксувати 29 видів птахів. 
• ІІ МІСЦЕ – Антон Петрович, село Мирутин Шепетівського району, Хмельницької області. Антон зафіксував 24 види птахів.
• ІІІ МІСЦЕ – Дубровик Ярина, с. Бичаль Рівненського району, Рівненської області. Ярина зафіксувала 21 вид птахів. 

    Щиро дякуємо усім учасникам за участь!!! 

 Рис.2 Колаж із фото Антона Петровича

Призери конкурсу будуть нагородженні подарунками від Рівненського природного заповідника та Франкфуртського зоологічного товариства, а усі учасники отримають грамоти за участь у конкурсі. 

                                               Рис.3 Колаж із фото Ярини Дубровик

 Цікавтесь та бережіть природу! Слідкуйте за наступними нашими конкурсами та приймайте активну участь! 

 Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти 

 Рівненського природного заповідника

 

                                 Омелюх звичайний – окраса зимових днів

Зимовий ранок інколи дарує несподівані зустрічі. Ще мить тому двір здавався безлюдним і тихим, аж раптом повітря наповнюється м’яким дзвінким гомоном. На деревах з’являється рухлива зграя птахів із чубчиками — стриманих за кольором, але дуже помітних у сніжному пейзажі. Так у наших населених пунктах заявляє про себе омелюх звичайний.

Ці птахи не затримуються надовго на одному місці. Вони кочують у пошуках ягід, швидко облітають дерева й так само раптово зникають, залишаючи після себе лише спогад про живу зимову метушню. Омелюхи є типовими зимовими гостями з півночі Євразії, і їхня поява — вірна ознака справжньої зими.

Латинська назва омелюха звичайного — Bombycilla garrulus перекладається як «шовкохвіст балакучий». І ця назва цілком виправдана. Оперення птаха дійсно виглядає ніжним і гладеньким, ніби оксамитове, а в зграях омелюхи постійно перегукуються між собою, створюючи характерний фоновий гомін.

Омелюхи — надзвичайно соціальні птахи. Самітників серед них майже не трапляється: вони тримаються великими зграйками, які можуть налічувати десятки, а іноді й сотні особин. Такі зграї постійно кочують, зупиняючись лише там, де є вдосталь корму, і швидко змінюють місце перебування.

Основу зимового раціону омелюхів становлять ягоди — горобини, калини, омели, барбарису, глоду. Побачивши дерево з ягодами, омелюхи втрачають самоконтроль і не зупиняються, поки не з’їдять усе до останньої кульки. Кожен птах за день може з’їсти кілька сотень ягід — удвічі більше за власну вагу. Справжні ненажери з чубчиком.

Живляться омелюхи лише м’якоттю ягід, а насіння проходить крізь травну систему неушкодженим. Саме тому ці птахи відіграють важливу роль у природі — вони розносять насіння рослин на значні відстані, сприяючи їх поширенню та оновленню. Особливі стосунки склалися між омелюхом та омелою білою. Клейкі «гірлянди» з напівперетравлених ягід омели, залишені на гілках, проростають просто там. Власне, за цю послугу птах і отримав свою українську назву.

На землю омелюхи сідати не люблять — заважають чіпкі кігті та внутрішнє відчуття пташиної гідності. Але спрага сильніша за принципи. Наївшись ягід, вони ненаситно п’ють воду або їдять сніг, а потім знову збираються зграйкою на дереві.

Омелюх — птах симпатичний. Основний тон оперення палево-сірий, груди з легким червонуватим відтінком. Крила чорнуваті, з жовтими рисками і білою смугою, а на кінцях махових пір’їн — червоні пластинки, ніби хтось ненароком поставив воскові печатки. Хвіст прикрашений широкою жовтою смугою, а на горлі — чорна пляма, схожа на борідку серйозного професора, який, утім, не проти з’їсти відро горобини.

Ходять чутки, що, поївши зброділих ягід, омелюхи можуть сп’яніти й падати на землю. Чи то правда, чи вигадка — сказати важко. Але якщо й так, то це, мабуть, єдиний випадок, коли птахи влаштовують зимові бенкети з непередбачуваними наслідками.

Гніздяться омелюхи далеко на півночі, в тайзі Євразії та Америки. Колись їхній приліт іноді збігався з епідеміями, через що в Голландії їх назвали «чумними птахами». Але тут, серед снігу й горобини, омелюх — не провісник лиха, а радше жива прикраса зими.

Адже коли навіть у найлютіший мороз дерева раптом наповнюються дзвінким щебетом і метушнею чубатих зграй, стає зрозуміло: зима — це не лише тиша й холод. Це ще й своя особлива музика, яку дарують нам пернаті гості.

 

Підготували:

Тетяна Симончук

Фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

Фото з інтернет джерел

 

Вони потребують нашої допомоги!!!

Зима – важка пора для птахів. У зимовий період птахи потерпають не тільки від холоду, а від того, що не вистачає їжі. І саме в цей момент потрібно задуматись про друзів наших менших.

Найкращим варіантом для допомоги птахам буде змайстрована своїми руками годівниця. Пернаті охоче злітаються на запропоноване частування, і спостерігати за синичками, снігурами, горобцями та іншими птахами біля годівниці можна годинами. Можна скористатися всіма відомими варіантами - вирізати годівницю з картонного пакета (з-під молока або соку) або пластикової пляшки. Але ця годівниця не буде захищена від вітру і снігу, тому є не найкращим варіантом. Більш витривалою і надійною буде годівниця зроблена із дерева. При виготовленні та встановленні годівниці необхідно дотримуватись певних правил, щоб допомогти птахам, а не навпаки нашкодити їм.

Отож, про, що потрібно пам’ятати:

-                     Не встановлюйте годівницю близько до землі;

-                     Конструкція повинна бути не високою;

-                     Годівниця повинна бути чистою;

-                     Вільний підліт до годівниці;

-                     Тихе і спокійне місце.

У ваших годівницях повинен бути лише правильний корм, а саме:

-                     шматки сушених чи свіжих яблук, гарбуза чи моркви;

-                     сире соняшникове насіння;

-                     насіння гарбуза, дині, кавуна, ріпака;

-                     в невеликій кількості пшениця, ячмінь, просо, овес;

-                     сало (без солі та спецій).

Годівницю не можна наповнювати:

-  зіпсованими, пліснявими і затхлими продуктами;

-  свіжим білим і чорним житнім хлібом;

-  пшоном;

-  смаженим або солоним насінням;

-  солоним салом;

-  соленими горішками.

Найголовніша умова розміщення годівнички — Вам має бути зручно навідуватись до неї кожного дня або у крайньому випадку через день: підсипати свіжих кормів, чистити від бруду та недоїдків. Так, відповідальне ставлення до годівнички — критично важливе. Пташки дуже добре запам’ятовують місця концентрації кормів. Вивчивши таке місце, вони будуть перевіряти його щодня. У люті морози головна умова виживання птахів — наявність енергії та тепла, яку забезпечує виключно їжа. Кожен рух на морозі змушує птаха витрачати енергію. Якщо ви привчите птахів навідуватись до годівнички, а потім вона у якийсь момент виявиться порожньою, енергію буде витрачено марно, і птаха може загинути. Тому якщо не впевнені, що зможете постійно підгодовувати птахів до відлиги, то краще і не починати.

Тепер ви знаєте, як правильно і чим годувати птахів в зимовий час. Якщо ми допоможемо благополучно перезимувати пернатим, вони сповна порадують нас чарівним співом в теплу пору року.

Давайте разом подбаємо про наших пернатих друзів!!!

Підготувала:

Тетяна Симончук

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

Фото з інтернет джерел

                Рівненський природний заповідник - зимова риболовля під забороною!              

Коли водойми із настанням морозів вкриваються кригою, в Україні традиційно відкривається сезон зимової риболовлі.

Зимова риболовля — різновид риболовлі, під час якої рибу ловлять спеціальними короткими вудками з прапорцями (жерлиці). Коли товщина криги стає безпечною для того, щоб на неї могла стати людина, там прорубують ополонку, що називається дух. Це досить небезпечний вид риболовлі, адже є ризик провалитися. Також можливим є переохолодження.

Ані морози, ані застереження рятувальників не зупиняють справжніх фанатів. Коли стабільні мінусові температури нарешті сковують водойми кригою, на місцевих озерах та річках - аншлаг із любителів зимової риболовлі.

Нажаль, вирушаючи на риболовлю, люди не враховують режим і статус територій, на яких планується проведення риболовлі.

В Україні риболовля дозволена у всіх водоймах, за винятком:

- водойм природно-заповідного фонду;

- господарств, що використовуються для розведення риби;

- водойм зі спеціальним використанням (питні, технічні, лікувальні та ін.);

- водних ділянок і водойм, риболовля на яких заборонена Правилами любительського і спортивного рибальства, затвердженими наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19.

У відповідності до частини другої статті 15 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. Вони мають особливу природоохоронну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу. Водні біоресурси у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду також відносяться до об’єктів, яким законодавство України гарантує особливий режим охорони та захисту.

До складу Рівненського природного заповідника входить чимало водних об’єктів - річки, озера, колишні меліоративні канали тощо. Найбільшими серед них є:

- озеро Біле, площею 453 га, розташоване у Вараському районі, є частиною Білоозерського природоохоронного науково-дослідного відділення;

- озеро Сомине, площею 56 га, розташоване у Сарненському районі, є частиною Карасинського природоохоронного науково-дослідного відділення;

Згідно ст. 16 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об’єкти. Порушення цієї статті передбачає адміністративну відповідальність згідно ст. 91 КУпАП, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від дев'яти до двадцяти чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (153 - 408 грн )з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів.

Вилов риби на території Рівненського природного заповідника суворо заборонений і є серйозним правопорушенням, що карається значно суворіше, ніж звичайна риболовля у забороненому місці. Дане порушення тягне за собою адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність. Так, за здійснення риболовлі на території заповідника передбачена адміністративна відповідальність: штраф згідно зі ст. 85 КУпАП, із зобов'язанням порушника компенсувати завдані збитки за кожну незаконно виловлену рибину, причому такси (розміри відшкодування) для територій природно-заповідного фонду є значно вищими (майже втричі) за звичайні. Згідно додатку 7 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 р. № 575, шкода, заподіяна внаслідок незаконного добування тварин на території заповідника за 1 екземпляр для деяких видів риб становить: щука - 1662 грн; лящ - 832 грн, в’юн - 86 грн, карась сріблястий - 83 грн.

Враховуючи, що розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду, обчислюється з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) та коефіцієнта, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об’єктів природно-заповідного фонду, додаючи судовий збір ( від 665 грн) та штраф за адміністративне порушення (від 153 грн), в результаті отримуємо чималу суму, яку доведеться сплатити любителям риболовлі на території заповідника. Крім цього, вилучаються предмети та знаряддя незаконного використання природніх ресурсів, незаконно добута продукція, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення. У випадку, якщо незаконне заняття рибним промислом заподіяло істотну шкоду, передбачено настання кримінальної відповідальності за статтею 249 КК України, що передбачає позбавлення волі строком до 3 років.

Ловля риби – це ціле мистецтво, тому у кожного, хто по-справжньому захоплюється цим, є безліч власних хитрощів, правил і прикмет. Але крім них, будь-який рибалка повинен керуватися ще нормами законодавства, знати свої права та обов’язки та де можна ловити рибу в Україні. Всі ми маємо замислюватися над тим, як отримати максимум задоволення від улюбленого заняття, не маючи проблем з законом.

 

Інженер з охорони природних екосистем

Рівненського природного заповідника

Лідія Бачук

 

 Всесвітній день водно-болотних угідь: чому ці екосистеми мають значення

Щороку, 2 лютого, світ відзначає Всесвітній день водно-болотних угідь, на згадку про підписання в 1971 році Рамсарської конвенції — першої міжнародної угоди про охорону водно-болотних угідь міжнародного значення. Ця угода підкреслює важливість цих природних територій, як середовищ існування для водоплавних птахів та інших організмів, а з часом досягнення Конвенції розширили до збереження всього біорізноманіття й сталого використання цих екосистем.

 Що таке водно-болотні угіддя?

Водно-болотні угіддя — це природні території, які постійно або періодично затоплені водою: болота, торфовища, мілководні озера, річкові заплави, прибережні зони. Вони важливі не лише як середовище життя для великої кількості видів, а й як природні «фільтри» води, природні буфери від повеней, регулятори клімату та джерело прісної води для людей і тварин.

Близько половини усіх видів рослин і тварин живуть, або розмножуються у водно-болотних угіддях, хоча ці екосистеми займають лише близько 6 % суші Землі.

Як фахівець Рівненського природного заповідника, я щодня бачу, наскільки важливими є водно-болотні угіддя Полісся. Болота — це не «порожні» землі, а складні живі системи, які накопичують і зберігають воду, регулюють гідрологічний режим територій, очищують воду та зменшують наслідки кліматичних змін та являються природнім бар'єром, захистом Полісся.

Рівненський природний заповідник — приклад цінності водно-болотних угідь. Він є найбільший природний заповідник у континентальній Україні (площа понад 42 000 га), розташований у північних районах Рівненщини. Велику частину його території займають різноманітні болота та торфовища, які є типовими для українського Полісся.

Екосистеми заповідника підтримують понад 1 500 видів флори і понад 2 000 видів фауни, багато з яких — рідкісні або зникаючі. Серед них — тварини і рослини, які занесені до Червоної книги України та міжнародних списків охорони.

Водно-болотні угіддя виконують функцію середовища існування для численних видів птахів, особливо під час міграції та розмноження. Це робить заповідник важливою частиною мережі природних «островів» біорізноманіття в Поліссі.

Усі чотири масиви заповідника це водно-болотні угіддя міжнародного значення за Рамсарською конвенцією. Це підтверджує не лише національне, а й глобальне значення цих територій для збереження природних процесів і біорізноманіття. 

Водно-болотні угіддя відіграють низку ключових ролей у природі:

·          Біорізноманіття. Ці території підтримують величезну кількість видів тварин і рослин, у тому числі рідкісних і зникаючих.

·   Водний баланс. Вони виступають природними резервуарами води, що допомагає підтримувати водність річок, живити підземні джерела та пом’якшувати наслідки посух і повеней.

·         Регулювання клімату. Болота та торфовища є потужними сховищами вуглецю, ефективно зберігаючи його у ґрунті й допомагаючи пом’якшувати зміни клімату.

·    Очищення води. Рослини та ґрунти водно-болотних угідь природно фільтрують воду, затримують забруднювачі та сприяють якісному водозабезпеченню.

На жаль, водно-болотні угіддя часто зазнають негативного впливу:

·        осушення для сільського господарства,

·        видобуток торфу, бурштину,

·        зміни гідрології та ін.

Ці зміни призводять до втрати біорізноманіття та зниження екологічних функцій, що робить питання охорони таких територій надзвичайно важливим.

У Всесвітній день водно-болотних угідь важливо пам’ятати: ці екосистеми — не тільки домівка для птахів і рослин, а й життєво важлива ланка, що підтримує водний баланс, клімат і здоров’я планети.

 

 

 

 

 

Юлія Костецька,

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

 

 

 Увага конкурс!!!

Рівненський природний заповідник оголошує конкурс з нагоди Міжнародного зимового обліку птахів населених пунктів: 

 

«Фотополювання за зимовими птахами 2026»

 

Конкурс триватиме з 26 січня по 27 лютого 2026 року включно.

Для участі у конкурсі потрібно:

• сфотографувати найбільшу кількість зимових птахів цьогоріч.

• надіслати на електронну адресу Рівненського природного заповідника ekoosvitarpz@ukr.net. Кожен учасник повинен додати до фото Word документ з датою та місцем зйомки; дані про автора: ПІБ, вік, контактний телефон, адресу; для учнів – навчальний заклад. Вік учасників необмежений.

  

• фотографія птаха повинна бути достатньої якості, щоб було зрозуміло який вид птаха там зображений;

• кількість фото від одного учасника не обмежена.

Комісія визначить три учасники, які сфотографують найбільшу кількість видів зимової орнітофауни. Переможці отримають подарунки.

До конкурсу не допускатимуться роботи з інтернет джерел, роботи свійських, одомашнених птахів, птахів, що утримуються в неволі, а також роботи без дотримання вимог конкурсу.

Всі переможці будуть нагороджені призами від Рівненського природного заповідника та Франкфуртського зоологічного товариства.

Тож долучайтеся, а ми з нетерпінням чекаємо на ваші фото!!!

Роботи прийматимемо до 27 лютого 2026 р. включно.

 

Координатор конкурсу: Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

 

 
Спостереження за птахами — захопливий шлях до пізнання природи

Наближається важлива екологічна дата - Великий зимовий облік птахів, який традиційно проводять щороку в останні вихідні січня.  Метою заходів є привернення уваги громадськості до проблем пернатих, що зимують поруч з нашими домівками.

         Традиція обліковувати птахів народилася в 1900 році у США, коли редактор орнітологічного журналу Френк Чепмен запропонував новий спосіб Різдвяного полювання: вийти з біноклем в руках замість зброї. За його закликом 26 осіб вперше провели цей день разом з пташками, спостерігаючи за ними та вивчаючи їх, радіючи їхньому польоту та свободі. З цього часу обліковування птахів у Різдвяні дні поширилося.

         Щороку зростає кількість людей і в Україні, які цікавляться птахами й прагнуть їм допомогти. Люди намагаються відволіктися від проблем, побуту спостерігаючи за природою. Особливо під час війни це дуже актуально.

Спостереження за птахами — це простий і водночас надзвичайно цікавий спосіб пізнавати природу, який доступний людям будь-якого віку. Воно не потребує спеціальної підготовки, але розвиває уважність, терпіння та любов до навколишнього світу.

Чому варто спостерігати за птахами?

Птахи є важливою частиною екосистеми та чутливими індикаторами стану довкілля. Спостерігаючи за ними, ми можемо:

• дізнатися більше про біорізноманіття;

• помітити сезонні зміни в природі;

• зрозуміти, як умови середовища впливають на живі організми;

• формувати екологічну свідомість.

Особливо цінним є спостереження за птахами взимку, коли вони потребують нашої уваги й підтримки.

Де і коли краще спостерігати?

Спостереження за птахами можливе майже всюди:

• у дворі чи біля будинку;

• у парках і скверах;

• на шкільному подвір’ї;

• біля лісу чи водойм.

Найкращий час для спостережень — ранкові години, коли птахи найбільш активні. Взимку їх легко помітити біля годівниць.

Як правильно спостерігати за птахами?

Щоб спостереження було корисним і безпечним для птахів, варто дотримуватися кількох правил:

• спостерігати з відстані, не лякаючи птахів.

• не торкатися гнізд і не порушувати спокій пернатих.

• записувати побачені види та їхню кількість.

• за можливості використовувати бінокль або камеру.

• бути терплячим і уважним.

Що можна помітити під час спостережень?

Під час спостереження за птахами можна вивчати:

• зовнішній вигляд і забарвлення;

• поведінку та спосіб живлення;

• взаємодію між птахами;

• пристосування до різних пір року.

Такі спостереження допомагають краще розуміти життя птахів і закони природи. Для дітей спостереження за птахами є чудовою формою навчання. Воно розвиває:

• допитливість;

• спостережливість;

• відповідальність за живу природу;

• любов до довкілля.

Саме з таких простих дій починається усвідомлене ставлення до природи.

Спостереження за птахами — це можливість зупинитися, придивитися до світу навколо й відчути гармонію з природою. Воно об’єднує людей, надихає та нагадує, що турбота про довкілля починається з уваги до найменших його мешканців.

 

Юлія Костецька,

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника