Весняні випалювання – загроза для усього живого!

         З настанням теплих днів люди спалюючи суху траву, влаштовують пожежі, які несуть величезну шкоду довкіллю. Суха трава - це безцінне середовище існування для живих організмів створене самою природою. Кожен акт підпалу - це є злочин проти тендітного світу природи.

         У весняних пожежах знищується велика кількість рослин, в тому числі рідкісних. Пошкодження пагонів, насіння, коренів майбутньої рослинності призводить до того, що земля на кілька років зменшує підріст свіжої зелені. Також, у палаючій стерні гинуть тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні ґрунту: зайці, їжаки, плазуни, земноводні. Пожежа вбиває багато комах, їх личинок, лялечок, а також інших дрібних тварин. Вогнем знищуються гнізда та місця кладок багатьох видів птахів. На місцях згарищ нерідко можна знайти обгорілі яйця та малих пташенят. Страждають не тільки рослини та тварини, а й самі люди. Разом з димом в легені потрапляють важкі метали та сполуки, що провокують загострення хронічних хвороб та виникнення онкологічних захворювань. Випалювання стерні і сухої рослинності посилюють процеси водної та вітрової ерозії земель. Це призводить до деградації ґрунтів.

         Також, наслідком випалювання трави є лісові та торф’яні пожежі. Лісові пожежі - це страшне лихо, вони знищують тварин, що живуть в лісах, збільшують вітровальність і ослаблюють лісові масиви. Лісові пожежі несуть величезні економічні і екологічні втрати. Торф’яні пожежі рухаються дуже повільно, по декілька метрів на добу, їх майже неможливо загасити. Небезпечні вони раптовими проривами вогню з-під землі і тим, що їх край не завжди помітний.

          У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки.  На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, а часто не відновлюється НІКОЛИ. Подібні дії призводять до знищення біорізноманіття.

         Слід пам’ятати, що за спалювання трави передбачена адміністративна відповідальність, а за особливо великі збитки – кримінальна.

         Пожежу легше попередити, ніж загасити! Наш спільний громадянський обов’язок - шанобливо ставитись до природи та дотримуватися правил пожежної безпеки.

            Використане фото (http://ecolog-ua.com/news [дата 19.04.2019])

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

Збережемо первоцвіти!

            З приходом перших весняних днів з під снігу пробиваються первістки оновленої землі, тендітні квіти – вісники весни. Ранньоквітучі рослини – безцінний дар природи, перша посмішка весни, прикраса лісів, які розтеляються немовби барвистий килим – цибуля ведмежа, сон розкритий, первоцвіт весняний, проліска, анемона, фіалка, ряст...

            Здається грунт у весняному лісі вкривається тонкою мереживною різнобарвною скатертиною.

            Першоцвіти ще мають назву весняні ефемероїди (грец. "ephemeros" – одноденний) через короткий період цвітіння (рослини швидко проходять всі етапи вегетації, допоки їх місцезростання ще не затінені листям деревних порід).

          На жаль, з кожним роком все менше й менше залишається їх у наших лісах. Ось чому багато з цих рослин занесені до Червоної книги України.

          Чому ж не можна зривати першоцвіти:

•      ранньоквітучі рослини, незважаючи на їх здатність цвісти під снігом, мають складний і довгий цикл розвитку. Багато з них, пророслих з насіння, вперше зацвітають тільки через 6-10 років;

•     букети з анемон, пролісків, рясту, конвалій швидко в'януть, тому одразу втрачають красу по дорозі з лісу додому.

            Первоцвіти потребують нашого захисту. Квітка у вазі – полонянка, яка приречена на загибель. Хай лісові квіти тішать око, серце і душу всіх, хто прийде слідом за вами у ліс.

Ольга Мосійчук

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

    3 березня — Всесвітній день дикої природи

          3 березня — день прийняття Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення  проголошено Всесвітнім днем дикої природи (CITES). Цей день був започаткований 20 грудня 2013 року шістдесят восьмою сесією Генеральної Асамблеї ООН. У резолюції відзначається цінність диких тварин і рослин, особливо тих, які потребують захисту.

         Таким чином, прийнявши резолюцію, що проголошує 3 березня Всесвітнім днем дикої природи, 193 члени Генеральної Асамблеї ООН акцентуюь на цінності дикої природи та усіх її мешканців для людства. Серед учасників і Україна, яка приєдналась до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення 14 травня 1999 року.

         В руслі цих світових процесів Україна, яка взяла на себе низку міжнародних зобов'язань в екологічній сфері.

         Відзначення згаданого міжнародного дня покликане, зокрема:

•        привернути увагу до проблем браконьєрства;

•        віддати належне цінності дикої природи та її різноманітного (екологічного, генетичного, соціального, економічного, наукового, культурного та рекреаційного) значення для забезпечення сталого розвитку та добробуту людини.

У2020 році Всесвітній день дикої природи проходить під гаслом “Підтримуємо все життя на землі”.

         Тому, з метою збереження у природному стані типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся був створений Рівненський природний заповідник. Його територія є неповторною і багатою на рідкісні види рослин і тварин. Загалом фауна заповідника нараховує понад 1500 видів тварин та близько 1300 рослин.

         Фауна заповідника налічує 91 вид, занесені до Червоної книги України зокрема - норка європейська, рись звичайний, підорлик великий, журавель сірий, сова бородата, лелека чорний, очеретянка прудка і інші.

          Флора заповідника налічує 51 вид, занесені до Червоної книги України зокрема - цибуля ведмежа, росичка середня, журавлина дрібноплода, 6 видів орхідних і інші.

         Турбота про природу - запорука цивілізованого суспільства, тому формування екологічної культури є вирішальним чинником в гармонізації відносин суспільства і природи. Нам з вами необхідно зберегти природні багатства Полісся і внести вагомий внесок у розвиток найцінніших природних куточків природно-заповідного фонду Рівненської області і загалом України, що допоможе зберегти світ рідної природи, сприятиме вихованню поваги та дбайливого ставлення до існуючої дикої флори та фауни.

         Є багато людей, в яких професія пов’язана з дикою природою, вони охороняють, вивчають, досліджують, однак в наш час добре було б щоб про природу дбав кожен. Отже, сподіваємося, що в цей день людство ще раз згадає про дику природу.

                                                                                        Ольга Мосійчук

фахівець з екологічної освіти

                                                                                         Рівненського природного заповідника