Водно-болотні угіддя Рівненського природного заповідника

Конвенція про ВБУ, що мають міжнародне значення (відома під назвою «Рамсарська конвенція» за назвою міста підписання – Рамсар, що в Ірані) є першою глобальною угодою з охорони та збереження природних ресурсів. Основна мета Конвенції – припинити втрати водно-болотних угідь та зберігати існуючі. Поступово мету Конвенції було розширено і зараз вона охоплює всі аспекти збереження та збалансованого використання водно-болотних екосистем, важливих для збереження біологічного різноманіття та добробуту людини. Завданням Конвенції є привернення уваги до проблем водно-болотних угідь та раціонального використання ресурсів, а також призупинення прогресуючого наступу людини на водно-болотні угіддя та їх втрати в майбутньому.

Ця угода вкрай необхідна перш за все тому, що деградація та зникнення ВБУ мають глобальний характер, негативний вплив однієї країни може поширюватися далеко за її межі. Збереження багатьох видів тварин, перш за все мігруючих риб та птахів, також потребує скоординованих зусиль багатьох країн. Рамсарська конвенція підкреслює тісний зв’язок між ВБУ, водою і людьми, оскільки цей природний ресурс має великий вплив як на природоохоронну сферу, так і соціально-економічний та культурний напрямки діяльності людства. 

Україна поновила своє членство в конвенції у 1996 році та входить в число 169 країн-Договірних Сторін Конвенції.

Що ж таке водно-болотні угіддя? 

Водно-болотні угіддя (ВБУ) – це райони боліт, торфовищ або водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії чи території, прибережних річкових та морських зон і острови, суміжні з водно-болотними угіддями. Вони наявні у всіх регіонах світу, є регулятором водного режиму та підтримують існування біорізноманіття. Такі території не мають адміністративних кордонів і можуть охоплювати кілька країн, а відтак – потребують збереження міжнародним зусиллям, що й задекларовано Рамсарською конвенцією. 

Яка цінність ВБУ для людства?

Виділяють основні 7 цінностей:

- ВБУ є джерелом прісної води: вони важливі для очищення та фільтрації поверхневих вод, поповнення водоносних горизонтів;

- ВБУ годують людство: рис, вирощений на цих територіях, є основним продуктом харчування майже половини людства, а прибережні болота і гирла річок є місцями розмноження та нагулу більшості промислових видів риб;

- ВБУ – осередок біорізноманіття, адже слугують домівкою для понад 100000 відомих прісноводних видів, мають важливе значення для життя, розмноження та міграції птахів; 

- ВБУ запобігають природним катаклізмам: торф’яні болота і вологі луки в річкових басейнах діють як природні губки, вбираючи опади, створюючи великі басейни, які запобігають розливам річок, водночас вони можуть слугувати захистом від посухи;

- ВБУ поглинають й утримують вуглець, продукують кисень та допомагають у боротьбі зі змінами клімату;

- ВБУ пом’якшують вплив штормів і повеней та захищають берегову лінію від руйнування;

- ВБУ забезпечують людей засобами  існування: деревина та очерет для будівництва, лоза та рогіз для плетіння, торф та деревина для опалення, свіжа трава та сіно для домашніх тварин, мул та торф для добрива, природні лікувальні речовини і лікарські рослини – все це продукти ВБУ. 

Мережа ВБУ міжнародного значення

ВБУ може отримати статус міжнародного значення якщо відповідає хоч одному з визначених критеріїв: має типові та унікальні екосистеми для біогеографічного регіону; підтримує значне біологічне різноманіття регіону; підтримує існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин; є місцем регулярного перебування понад 20 тис. водно-болотних птахів; є важливим місцем для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. 

На сьогоднішній день світова мережа включає 2 252 ВБУ загальною площею близько 215 млн. га. Серед них і 39 українських водно-болотних угідь міжнародного значення, з яких 6 отримали міжнародний статус лише нещодавно. Більшість угідь розташована в Азово-Чорноморському регіоні, однак значна частка є й на Поліссі, в тому числі – 4 таких ВБУ на Рівненщині: торфово-болотний масив Переброди (Дубровицький і Рокитнівський район), болотний масив Сира Погоня (Рокитнівський район), Біле озеро та болото Коза-Березина (Володимирецький район), болотний масив Сомине (Сарненський район). Останні три отримали такий статус зовсім нещодавно. 

На сьогоднішній день всі ці угіддя входять до складу Рівненського природного заповідника, що додатково підкреслює унікальність та цінність природоохоронної території.

UA-1402. Торфово-болотний масив Переброди

Визнаний 29.07.2004 р. Площа 12718 га. Масив знаходиться на території Дубровицького та Рокитнівського районів області, безпосередньо межує з білоруським ВБУ «Ольманські болота», з яким разом складають транскордонне ВБУ «Болота Ольман та Переброд» загальною площею 108 тис. га, що є найбільшим болотним масивом Європи. 

В Україні це єдиний болото такої площі, яке не зазнало осушення та зберегло своєрідну рослинність і фауну. Забезпечує перебування понад 630 видів рослин та 430 видів тварин, в тому числі 92 з природоохоронним статусом, а з них 5 видів є вразливими у глобальному масштабі – підорлик великий, очеретянка прудка, сиворакша, орлан-білохвіст, а також зникаюча норка європейська. Торфово-болотні та лучно-болотні типи боліт, які поширені на території, належать до зникаючих в Європі типів природних середовищ.

UA-2274. Болотний масив Сира Погоня

На державному рівні визнаний ще 24.12.2013 р., однак внесений до переліку Рамсарських ВБУ лиш 13.12.2016 р. Площа 9926 га. Масив знаходиться на території Рокитнівського району між селами Більськ, Єльне та Грабунь. Є одним з найцінніших для науки болотних масивів України, оскільки лише тут наявний унікальний горбисто-мочажинний болотний комплекс, характерний для боліт тайги. Характеризується високими залісненістю і заболоченістю. 

Угіддя є своєрідним регіональним стабілізатором гідрологічного режиму, оскільки знаходиться у межиріччі Случа, Горині та Уборті. Також масив «Сира Погоня» важливий для підтримки біорізноманіття Полісся – тут зростають понад 600 видів рослин та перебувають понад 675 видів тварин, в тому числі 101 з міжнародним природоохоронним статусом. Лише тут знаходяться єдині відомі на Західному Поліссі оселища рідкісного метелика оксамитниці Ютти та дуже рідкісного виду бабок – зеленотілки північної. На території також гніздяться рідкісні птахи – сиворакша, змієїд, кульон великий, а також зареєстрована найвища щільність гніздування журавля сірого.

UA-2275. Болотний масив Сомине

На державному рівні визнаний ще 24.12.2013 р., однак внесений до переліку Рамсарських ВБУ лиш 13.12.2016 р. Площа 10852 га. Масив знаходиться на території Сарненського району між селами Карасин, Пугач й Томашгород.

Є частиною найбільшого на території України болотного масиву «Кремінне». Більшу частину угіддя займають осоково-сфагнові болота. На території розташоване також однойменне озеро Сомине, з максимальною глибиною 13 м.

Масив забезпечує перебування понад 780 видів рослин та 580 видів тварин, в тому числі 89 з  міжнародним природоохоронним статусом, серед яких особливо цінним є рідкісний на глобальному рівні підорлик великий.. 

З багатої флори масиву, порівняно з іншими ВБУ Рівненщини, лише тут зростають шолудивник королівський, щитолисник звичайний, а також сон широколистий.

UA-2281. Біле озеро та болото Коза-Березина

На державному рівні визнаний ще 24.12.2013 р., однак внесений до переліку Рамсарських ВБУ нещодавно – 25.01.2017 р. Площа 8036,5 га. Масив знаходиться на території Володимирецького району між селами Озерці та Більська Воля. Межує з Волинською областю та розташованим поруч Рамсарським ВБУ «Черемське болото». Підтримує гідрологічний режим в межиріччі Прип’яті, Стоходу та Стиру. Болото Коза та мала річка Березина є реліктовою долиною, якою стікали води під час танення льодовика. Тут представлені всі основні типи болотної рослинності, притаманні болотам Полісся. Важливою складовою угіддя є озеро карстового погодження  Біле, з максимальною глибиною 24 м. 

Угіддя вирізняється особливим біорізноманіттям – тут зростають понад 900 видів рослин та перебувають понад 500 видів тварин, в тому числі 125 з міжнародним природоохоронним статусом. Унікальними є місця зростання баранця звичайного, осоки дводомної, зелениці сплюснутої, реліктової водної рослини – молодильника озерного, місця гніздування гоголя, глушця, лелеки чорного та журавля сірого.