«Рівненський природний заповідник, 27 років охорони унікальної природи Полісся »

Природні заповідники — це не лише території, а справжній прояв відповідального ставлення людини до довкілля. Саме тут люди свідомо обмежують свою діяльність, щоб зберегти різноманіття рослинного і тваринного світу та природний баланс екосистем. Заповідники мають важливе значення не тільки для природи, а й для суспільства: вони виховують бережливе ставлення до навколишнього світу, сприяють духовному розвитку людини та допомагають відновити втрачений зв’язок із природою, відчути її гармонію і силу.

Особливим скарбом Полісся є Рівненський природний заповідник, створений 3 квітня 1999 року. Уже 27 років він оберігає рідкісні лісові та болотні екосистеми завдяки відданій роботі своїх працівників. Заповідник – найбільша природоохоронна установа Рівненщини, з площею понад 42 тис. га, де понад половину займають ліси, а решту – болотні масиви. Територія розділена на чотири великі масиви – «Сомине», «Сира Погоня», «Переброди» та «Біле озеро» – а також шість науково-дослідних відділень: Старосільське, Північне, Більське, Грабунське, Карасинське та Білоозерське.

Кожен масив заповідника – це унікальний лісоболотний комплекс, що майже не зазнав людського впливу. Всі чотири масиви внесені до списку водно-болотних угідь міжнародного значення за Рамсарською конвенцією. Тут збережені одні з найбільших в Україні болотних екосистем, незаймані ліси та рідкісні види рослин і тварин.

У рослинному світі заповідника нараховується 1545 видів рослин і грибів, серед яких 52 вид рослин і 3 види грибів занесені до Червоної книги України. Ліси представлені переважно сосновими, березово-сосновими та фрагментарними листяними насадженнями. Болота переважно перехідні, а верхові та низинні складають меншу частину.

Фауна заповідника також вражає: на території зафіксовано понад 2000 видів тварин, серед яких рідкісні види, що охороняються на національному та міжнародному рівнях. Постійно проводяться дослідження, зокрема безхребетних, аби краще пізнати багатий біорізноманітний світ Полісся.

Рівненський природний заповідник – це не лише природна цінність, а й місце, яке нагадує про наш моральний обов’язок: берегти природу, не завдавати шкоди рослинам і тваринам, поважати життя кожного її мешканця. Збереження природи – це не лише справа працівників заповідника, а відповідальність кожного з нас. Кожен маленький крок на користь природи – це вклад у збереження цілого, частиною якого ми є.

Не залишаймо природу без захисту: бережімо її заради краси, заради життя, заради майбутніх поколінь.

Тетяна Симончук

Фахівчиня з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

Фото Михайла Франчука

 
Вогонь, що нищить життя: правда про весняні випалювання 

Весна — час пробудження природи. Перші промені сонця розтоплюють сніг, оживають струмки, розквітають першоцвіти, пташки повертаються з теплих країв. Усе навколо співає і рухається, але водночас з’являється й небезпечна «традиція» — випалювання сухої трави. Один підпал може перетворитися на справжнє лихо: гинуть тварини, зникають комахи, руйнується ґрунт, а повітря наповнюється шкідливими продуктами горіння.

Дехто вірить, що підпал «очищає» землю і допомагає новій траві рости. Насправді весняні випалювання приносять лише шкоду.

Кого вбиває вогонь?

Під час пожежі гине цілий невидимий світ. Комахи, жуки, дощові черв’яки, равлики, дрібні гризуни не встигають врятуватися. У траві ховаються їжаки, зайці, жаби, ящірки — багато з них гине миттєво. Пташині гнізда знищуються, ще не встигнувши виконати свою функцію. Один підпал — сотні втрачених життів.

Вогонь проти ґрунту

Вогонь руйнує верхній родючий шар ґрунту, де живуть мікроорганізми, що формують гумус. Земля стає біднішою, рослини ростуть гірше, а ґрунт легше змивається дощами та видувається вітром. Таким чином підпал не допомагає природі — він її виснажує.

Небезпека для людей і довкілля

Дим від горіння сухої трави містить чадний газ і шкідливі речовини, що негативно впливають на здоров’я. Особливо небезпечний він для дітей, людей похилого віку та тих, хто має проблеми з диханням.

Вогонь швидко поширюється і може перекинутися на ліс, торфовища, поля та будинки. Торфові пожежі тліють під землею і створюють задимлення на великих територіях, загрожуючи людям і природі.

Закон і штрафи

Спалювання сухої рослинності - це порушення закону, за яким передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність.

В умовах воєнного стану підпал сухостою може розцінюватися як диверсія (стаття 113 ККУ). Це злочин, який може призвести до позбавлення волі на строк до 15 років, або навіть довічного ув’язнення з конфіскацією майна.

 

Стаття 77-1 КУпАП передбачає штрафи:

•  від 3060 до 6120 грн — для громадян;

•  від 15 300 до 21 420 грн — для посадових осіб.

 

У разі значної шкоди природі або масштабної пожежі — кримінальна відповідальність.

Що може зробити кожен із нас

Не паліть суху траву! Компостуйте її або залишайте на землі, щоб вона перегнила і стала природним добривом. Пояснюйте іншим небезпеку підпалів та зупиняйте тих, хто це робить. 

Пам’ятаймо: кожна підпалена ділянка — це знищене життя, спалені домівки тварин і шкода для нашого здоров’я. Лише відповідальне ставлення до природи допоможе зберегти нашу землю живою і красивою для майбутніх поколінь.

Наш спільний обов’язок - шанобливо ставитись до природи, дотримуватися правил пожежної безпеки та не створювати додаткову роботу рятувальникам.

 

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника