Рівненський природний заповідник

КОЖНА ЯГІДКА – НА ВАГУ ЗОЛОТА І ДЛЯ ЛЮДИНИ, І ДЛЯ ПРИРОДИ!

Північним лимоном, виноградом півночі та північною красунею називають в народі журавлину. Під вагою квітки рослина нахиляється, нагадуючи схилену шию журавля. Звідси і українська назва цієї ягоди - «журавлина».


Ще в ХVІ столітті цілющі властивості ягід використовували індіанці Північної Америки. Вони ж відкрили цей скарб природи й непроханим прибульцям зі Старого Світу. Пізніше, в роки громадянської війни Півночі та Півдня Америки, генерал Грант наказав ввести сік журавлини до армійського раціону як напій, що зміцнює здоров’я та поліпшує самопочуття.
Населення України та Білорусі теж здавна використовує природні багатства лісів та боліт, у тому числі дикорослі ягоди, у своєму традиційному життєвому устрої. Найбагатші плантації дикорослої журавлини на території України знаходяться на півночі трьох областей Волинської, Рівненської та Житомирської. Окрім того жителі деяких прикордонних сіл на Рівненщині ходять збирати ягоди до сусідів-білорусів. У прикордонному регіоні Україна-Білорусь збирання ягід часто є основним джерелом прибутку для родин. Потрібно придбати спеціальну річну “ягідну” перепустку, вартість якої швидко окуповується. Середній щорічний дохід від збирання журавлини у кілька разів перевищує дохід від роботи, якої у сільській місцевості бракує.

До збору журавлини приступають з вересня, коли ягода набуває стиглості. Однак лише після перших міцних осінніх заморозків (початок листопада), коли ягоди сильно зачепить мороз, вони стають повністю достиглими, поліпшується їх смак: зникає зайва кислинка і терпкість. Заморозки роблять журавлину ще більш корисною, але значно скорочують період зберігання врожаю. За даними ДПС України у 2018 році під час ягідного сезону близько 1000 людей за добу перетинали кордон з метою збору журавлини. Кожен збирач здатен винести за день від 45-50 кг ягід. Бачимо, що навантаження на болота колосальне і з цим терміново потрібно щось робити, інакше виснаження природних дикорослих ягідників стане незворотним.

Журавлина болотна – тендітний вічнозелений напівчагарник родини вересових з тонким та  сланким стеблом, завдовжки до 80 см. Зацвітає рослина у травні-червні темно-рожевими квітами. Плоди – блискучі, темно-червоні кулясті ягоди, що дозрівають в кінці серпня-вересня і зберігаються на рослині до весни. Один кущик журавлини здатний плодоносити протягом 80 років, однак для цього потрібно дуже бережно ставитися до рослини, щоб кореневище залишалося неушкодженим, і рослина не страждала від витоптування.
Споконвіку журавлина славиться своїми цілющими властивостями, що зробили її найціннішим лікувально-профілактичним засобом. Це чи не єдина ягода, яка зберігається у свіжому вигляді від урожаю до урожаю та ще й без втрат вітамінів та інших цілющих речовин.

Її ягоди буквально наповнені корисними для людського організму речовинами. Ягоди багаті на вітамін С — його тут не менше, ніж в апельсинах та лимонах. Крім цього у журавлині міститься цілий ряд фруктових кислот та цукрів, а також дуже корисні пектини. А ще ж багатий набір макро- та мікроелементів, а також амінокислот — їх тут 14 із 20-ти, з яких вибудовується вся розмаїтість рослинних і тваринних білків. Деякі з амінокислот ягоди є незамінними, тобто вони не утворюються в організмі людини. Наявність срібла зумовлює корисну бактерицидну дію ягоди. Звідси й можливість тривалого зберігання ягід без будь-яких консервантів.

Ягоди рекомендують вживати в осінньо-зимовий період для зміцнення імунітету до простудних і сезонних інфекційних захворювань, при анемії та авітамінозах. Журавлина чудово тонізує, освіжає, підвищує розумову і фізичну працездатність.
Сік журавлини знімає наслідки харчових та алкогольних отруєнь. Свіжу або морожену журавлину рекомендують вживати для зміцнення ясен. Для цього достатньо язиком розтирати ягоди в роті.

Відвар з вічнозелених листочків журавлини – хороший сечогінний засіб, який рекомендують пити при нирковокам'яній і сечокам'яній хворобах. Сік з ягід має протимікробну дію і лікує інфекційні захворювання сечостатевої системи. Корисні властивості журавлини також застосовують для лікування і профілактики захворювань нирок та шлунково-кишкового тракту.

Журавлина і журавлиновий сік особливо корисні для вагітних. Речовини, що входять до її складу, підвищують міцність і еластичність кровоносних судин. Крім цього, журавлина допомагає зменшити прояви токсикозу.

Як виявилося, червоний колір наділений ягоді природою не лише для краси та привабливості — високий вміст у ній флавоноїдів забезпечує надійний захист організму завдяки антиоксидантам, здатним перехоплювати так звані вільні радикали, що спричиняють низку захворювань, у тім числі й онкологічних. У той же час ці ягоди сприяють розвитку в організмі корисних бактерій кишківника, пригнічуючи інфекційні та інші чужорідні мікроорганізми, зокрема й відкриту австралійськими ученими бактерію гелікобактер пілорі, яка провокує розвиток виразки і навіть раку шлунка.

Проте для вживання ягід журавлини є і протипоказання. Її не рекомендують давати дітям у віці до 3 років, а також людям, котрі страждають виразковою хворобою.
Однак, журавлина корисна не лише для людей, але й для тварин мешканців лісо-болотних масивів. Як правило, ягоди – сезонна їжа для рослиноїдних та всеїдних тварин. Зокрема для ведмедів та борсуків, котрі впадають у сплячку, ягоди журавлини один з важливих компонентів, що допомагають залишатися здоровими під час виснажливого зимового періоду, а також дочекатися більш звичних кормів і уникнути авітамінозів. Ягоди, а зокрема і журавлина є важливим компонентом у раціоні таких тварин як лисиця, єнотоподібний собака, куниця, кабан, дрібні гризуни. Серед птахів великими любителями ягід є глушці, тетеруки, журавлі, а також деякі горобині птахи. Виявлена залежність між врожайністю дикорослих ягідників та розміром популяцій перелічених рідкісних птахів. Чим більше ягід, тим більше птахів і тварин можуть ними харчуватися і чудово себе почувати у зимовий період. То як їм пережити зиму, якщо журавлини на болотах і сліду не залишиться?

Рівненський природний заповідник виступає партнером у реалізації проекту «Створення умов для спільного управління та сталого використання природних ресурсів Рамсарського транскордонного угіддя «Ольмани-Переброди» в рамках Програми транскордонного партнерства Україна-Білорусь, що фінансується Європейським союзом.
Водно-болотний комплекс «Ольмани-Переброди» є унікальним та надзвичайно важливим з точки зору науки та охорони природи, і, одночасно, життєвонеобхідним для підтримання добробуту місцевого населення, адже на території ростуть великі плантації журавлини болотної. Тому налагодження міжнародної співпраці, що спрямована на збереження цього комплексу є пріоритетним завданням.

Одна з головних цілей проекту – створити Координаційну раду, до складу якої увійдуть представники обох країн: природоохоронці, землекористувачі, представники місцевих громад тощо. Координаційна рада буде діяти після закінчення проекту та слугуватиме для спільного планування та координації практичних дій зі сталого використання природних ресурсів транскордонної Рамсарської території «Ольмани-Переброди». Також для оптимального використання дикорослої журавлини заплановано облаштувати спеціальні точки доступу, зручні заїзди, стоянки для збирачів, місця збуту для зібраних ягід. Окрім цього, потрібно розробити механізм контролю кількості збирачів, щоб уникнути виснаження ресурсу та втрати продуктивності ягідників.

Заплановано створити по одному еколого-освітньому центру з обох сторін, а також інформувати кожного відвідувача території про правила поведінки та збору ягід. Окремим напрямком роботи обрали також забезпечення моніторингу навколишнього середовища. Заплановані заходи для підвищення протипожежної безпеки та забезпечення контролю за якістю та рівнем вод ключових водотоків угіддя.

Таким чином, проект «Створення умов для спільного управління та сталого використання природних ресурсів Рамсарського транскордонного угіддя «Ольмани-Переброди» є початком тісної співпраці між Україною та Білоруссю задля розумного використання природних ресурсів краю та забезпечення добробуту місцевого населення.

Вікторія Ніколайчук,

фахівець пропаганди та екоосвіти

Рівненського ПЗ