Рівненський природний заповідник

 

Павук-оса. Краса чи небезпека?

    Через аномальну спеку, що не є характерною для нашої місцевості частим гостем обійсть мешканців Сарненщини став павук-оса. Його ще називають аргіопа, або ж павук-зебра. Природною зоною його проживання є лісостепова зона, для якої характерний сухий та жаркий клімат. Раніше даний вид проживав на півдні України, а тепер поселився і у нас.

    Це надзвичайно яскравий павук, якого важко не помітити. Він відноситься до родини колопрядів, має смугасте чорно-біле черевце. Свої ловильні сітки полюбляє будувати на сонячних і відкритих місцях, де є висока трав’яниста рослинність. На присадибних чи дачних ділянках його ловильні сітки можна побачити в малиннику та на кущах ожини, а також поряд плетучих рослин.

    Живиться павук-оса різними комахами, зокрема бджолами, кониками та мухами. Хоча отримавши «на обід» бджолу чи осу павук часто гине від їх отрути. Зазвичай, зустрівши даного павука, ми можемо побачити, як він висить головою до низу у центрі ловильної сітки (самки). Цікавим фактом є те, що під час спарювання самиці з’їдають самця. А його розмір у 4-5 разів менший ніж у самки.

    Окрім цього павук-оса є одним із отруйних павуків України. Його отрута не є смертельною для людини. Він боїться людей і зазвичай втікає, або прикидається мертвим. Та ніколи не нападає на людину першим, якщо почуває себе у безпеці.

    Якщо ж Вас вкусив даний павук, то укус може бути дуже болючим (як укус оси), а біль тривати до трьох днів. На місці укусу часто утворюються нариви. У разі виникнення сильних алергічних реакцій необхідно звернутися до лікаря.

    Тому чіпати даний вид павука руками не потрібно. І краще триматися від нього подалі!!!

 

Ольга Позняк

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника