Змії – вороги, чи цінні та корисні компоненти природи?

16 липня відзначають Всесвітній день змій. Це екологічне свято створене для підвищення обізнаності людей про цих дивовижних сусідів по планеті і про той внесок, який вони роблять в живий світ.

 Нагадуємо, змії бувають двох видів: отруйні та неотруйні. І їх легко відрізнити, в отруйних є отрута, у неотруйних - немає. Але якщо без жартів, то "добрих" змій можна дуже просто визначити. Давайте детальніше розберемося в цьому.

Літо - пора сінокосів, збору ягід, грибів, трав... Зустріти змій можемо в лісі, на луках і навіть біля осель людей.

Завжди можна відрізнити не отруйних змій та безногих ящірок від отруйних по очах. Перші мають круглу зіницю, як у риб. А зіниця гадюки - вузька та вертикальна. Далеко не всі змії є отруйними, всі вони, навіть і отруйні не мають абсолютно ніякого бажання на нас нападати. Навіть більше: вони цього нападу уникають більше за нас. Побачивши поряд плазуна - просто відійдіть, і не провокуйте його на агресію криками і різкими рухами.

Загалом на території України існує близько 10 видів змій, серед яких немає жодної смертельно отруйної. На Рівненщині можна зустріти три види змій це: гадюка звичайна, мідянка та вуж звичайний. Також, дуже часто змією вважають безногу ящірку – веретільницю колхідську.

  

                                      Рис.1 Гадюка звичайна-темна форма(фото Микола Скирпан)

Отруйною є гадюка звичайна (рис 1, 2), яка виростає до 90 см. Найчастіше трапляється з темним зигзагоподібним малюнком уздовж хребта на сірому або коричневому фоні, але й буває повністю чорна. Укус небезпечний для людини, проте призводить до смерті нечасто. А от мідянка (рис.3), найменша змія в Україні, занесена до Червоної книги, не отруйна, але доволі агресивна. Це невелика змія довжиною до 75 см. Забарвлення в самців буває яскравого мідного відтінку, у самок переважно сіре або сірувато-коричневе з численними темними смужками, розташованими в 2 або 4 ряди вздовж тіла. Інколи вони зливаються в зигзаг, що робить мідянку схожою на гадюку. Вуж звичайний (рис.4) виростає до 1,5 м. На жаль, природа наділила їх таким забарвленням, що у більшості людей вужі викликають панічний страх. Зеленувато-коричневий колір з темною "шахматкою" на спині має схожість із забарвленням дрібних гадюк - зигзагоподібними затемненнями. Основною візуальною відмінністю є жовті плямки на голові, а також і те що вуж не є отруйною змією.

                               Рис.2 Гадюка звичайна -руда форма забарвлення (фото Микола Скирпан)

Дуже часто отруйною вважають безногу ящірку – веретільницю колхідську (рис.5). Довжина тіла якої сягає 40-50 см. На відміну від змій, вона має рухомі повіки, здатна відкидати хвоста при небезпеці, а голова плавно й непомітно переходить у тулуб, що також відрізняє її від змій. Веретільницю колхідську доволі часто плутають з мідянкою, через мідне забарвлення самок; а самці мають темно-сіре забарвлення.

Рис.3 Мідянка (фото Михайла Франчука) Щоб уникнути укусу змії, необхідно під час перебування на природі бути максимально обережними, ходити тільки протоптаними стежками й уважно дивитися під ноги. Вдягати відповідний одяг і взуття: довгі штани з цупкої тканини та міцні шкіряні черевики на товстій підошві. У жодному випадку не сідати й не лягати на трухляві пні, повалені колоди, купи хмизу, скирти соломи, сіна тощо. Також не можна встромляти руки в дупла дерев, попід колоди та каміння, розгрібати трав’яні зарості, опале листя. Якщо ж натрапили на змію, повільно відійдіть назад на безпечну відстань або обійдіть її, тримаючи в полі зору. Не здумайте хапати її руками, наступати, бити палицею чи жбурляти камінням!                               Рис.4 Вуж_звичайний (фото з вільних інтернет джерел) Якщо гадюка таки вкусила, то навколо цього утворюються набряк і почервоніння, з’являється гострий пекучий біль в ураженій ділянці. Знижується артеріальний тиск, погіршується кровопостачання мозку, виникає головний біль, паморочиться голова, з’являється блідість, холодний піт. Бувають втрата свідомості, шоковий стан, пришвидшений пульс, холонуть кінцівки, внаслідок капілярних крововиливів можуть утворитися синці та червоні плями на тілі.               Рис.5 Веретільниця колхідська (самка- мідна, самець- темний) (Фото Михайла Франчука)  У цей момент дуже важливо зберегти спокій – страх небезпечніший від отрути! Краще утримувати потерпілого в лежачому положенні або звести до мінімуму будь які рухи, не напружувати м’язи. Відразу після укусу видавити отруту з ранки. Джгут на уражену кінцівку можна накладати ненадовго й на 10-15 см. вище місця укусу. Обробити ранку антисептичним засобом. Не рекомендують робити надрізи, щоб не занести в кров інфекцію. Проте необхідно багато пити, особливо гарячі напої: міцний чай, каву, бульйон, натомість суворо заборонено вживати алкоголь! Головне – якомога швидше транспортувати хворого в найближчий медичний заклад. Варто пам’ятати, що плазуни підтримують екологічну рівновагу в навколишньому середовищі. Вони регулюють чисельність гризунів- носіїв небезпечних для людини захворювань і шкідників лісового та сільського господарства. Змії – є продуктами живлення багатьох птахів і ссавців. У медицині отруту гадюк використовують для виробництва ліків. Отже, вони не зовсім вороги, а дуже цінні та корисні компоненти природи.     Будьте пильними, бережіть себе та природу!

Юлія Костецька 

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

 

Збережемо природу – збережемо Україну!

         Ступінь використання природних ресурсів, розвиток промисловості та сільськогосподарського виробництва, інтенсивне будівництво, розширення мережі шляхів, осушення болотних масивів та річкових долин, розорювання всіх придатних для сільськогосподарського обробітку земель, зменшення лісових площ та найважливіше – війна – все це призводить до значних змін у природних комплексах, впливає на екологічну рівновагу, видовий склад біоти та довкілля в цілому. Тому, із розвитком людської техногенної цивілізації виникла потреба у збереженні природи нашої планети шляхом створення територій з обмеженою господарською діяльністю. Надання територіям заповідного статусу можна назвати не лише одним із основних, але й одним із найбільш дієвих механізмів охорони природних екосистем, унікальних природних комплексів, ландшафтів та рідкісних видів рослин і тварин.

            Заповідна справа – це важливий напрямок природоохоронної діяльності, призначений охороняти та зберігати унікальні й типові куточки природи.

         Природно-заповідний фонд України складається з 5 біосферних заповідників, 19 природних заповідників, 55 нац
іональних природних парків, 3167 заказників, 3441 пам’ятків природи, 81 регіонально ландшафтних парків, 812 заповідних урочищ, а також низка штучних об’єктів: 28 ботанічних садів, 13 зоологічних парків, 57 дендропарків та 572 парків-пам’ятків садово-паркового мистецтва. Нажаль, деякі із них знаходяться на окупованих територіях, які ми обов’язково повернемо.

            На Рівненщині функціонує 29 об'єктів загальнодержавного значення: 1 природний заповідник (Рівненський природний заповідник); 3 національні природні парки («Дермансько-Острозький», Нобельський та НПП «Пуща Радзівіла»); 13 заказників; 8 пам’яток природи; 1 дендрологічний парк; 2 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 1 зоологічний парк, та 283 об'єкти місцевого значення.

         З метою підтримки природно-заповідної справи, враховуючи істотний внесок фахівців та професіоналів, не байдужих людей до сьогодення та майбутнього стану нашої природи встановлено 7 липня професійне свято працівників природно-заповідної справи. Професійне свято працівників природно-заповідної справи покликане привернути увагу української спільноти до глобальних екологічних проблем, збереження біорізноманіття та раціонального використання природних ресурсів задля збереження життя на планеті Земля. Цей день обрано невипадково, адже асоціюється він зі святом Івана Купала, присвяченим загадковим і чудодійним силам природи. Природа в цей час досягає апогею розвитку, тварини вже народили та підростили своє потомство, рослини розквітнули та набрали цілющих властивостей. Символом свята щороку слугує один з видів папороті, квітка якого за легендою має чарівні властивості. Це група судинних рослин, які збереглися впродовж мільйонів років еволюції і дотепер зростають на теренах нашої держави.

         Головним об’єктом природно-заповідного фонду Рівненщини, унікальною перлиною мальовничого краю, однією із найбільших природоохоронних установ України є Рівненський природний заповідник. Штат налічує - 144 працівники, які займаються збереженням унікальних лісоболотних комплексів Українського Полісся з типовою та унікальною флорою і фауною, вивченням та охороною природи для майбутніх поколінь. Що дає змогу всім нам: дихати чистим повітрям, завдяки збереженню лісів; пити чисту воду, завдяки збереженню боліт; милуватися красивими краєвидами, наповненими величезним вмістом біорізноманіття та інше. Адже, збереження природи – це щоденна, клопітка праця та важлива справа сьогодення. Щодня природозахисники стикаються з безліччю перешкод, які завдяки своїй відданості, наполегливості, ентузіазму їх долають.

         Шанувати, берегти природу повинна кожна людина незалежно від свої професії. Збереження об’єктів природно-заповідного фонду завдання державної важливості.

         Тож давайте разом берегти все, що є навколо нас!

         «Збережемо природу – збережемо Україну!» Від цього залежить майбутнє нашої нації, її процвітання і довголіття.

 

 

 

 

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника