«Чи тільки вночі співає соловей?»

Саме солов’ю присвячено чимало віршів, пісень і легенд. Його мелодійний спів зачаровує людей упродовж століть. Багато хто вважає, що соловей співає лише вночі. Насправді ж його можна почути і вдень, і вночі. Просто вдень спів часто губиться серед інших звуків природи та голосів птахів.

Соловей є перелітним птахом. В Україну він повертається навесні й співає переважно з квітня до червня. Співають лише самці, які таким чином приваблюють самок та позначають свою територію. Найактивніше спів лунає тоді, коли самиця насиджує яйця. Після появи пташенят спів поступово стихає, адже птахи намагаються не привертати зайвої уваги хижаків.

На Поліссі мешкає переважно соловей східний (звичайний). Він полюбляє вологі ліси, зарості чагарників, узлісся та місцевості поблизу водойм. Саме його мелодійні трелі навесні та на початку літа часто лунають у поліських лісах і садах.

Попри чудовий голос, соловей має досить скромне забарвлення. Його пір’я буро-коричневе, а нижня частина тіла світліша. Гнізда солов’ї влаштовують у густих заростях кущів або поблизу землі, де вони добре захищені від сторонніх очей. Самиця відкладає зазвичай від 4 до 6 яєць оливкового або зеленуватого кольору.

Солов’ї поширені в багатьох країнах Європи та Азії. На зиму вони відлітають до Африки, де живляться комахами, павуками, червами та ягодами. У цей період птахи майже не співають.

Цікаво, що молоді солов’ї навчаються співу у старших птахів, наслідуючи їхні трелі. Саме тому спів солов’їв у різних місцевостях може дещо відрізнятися. Під час співу птах часто сидить на невисокій гілці, опускає крила та уважно стежить за всім, що відбувається навколо. Незважаючи на свою обережність і потайливість, захоплений співом соловей іноді дозволяє людині підійти досить близько.

Соловей — один із найвідоміших співочих птахів України. Його мелодійні трелі є справжнім дивом природи, яке варто берегти та цінувати. 

Підготувала:

Тетяна Симончук

фахівчиня з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

Таємничий мешканець Полісся — чорний лелека

    Серед птахів, які мешкають в Україні, важко знайти більш загадкового та потайного, ніж чорний лелека. Багато людей усе життя бачать лише його родича — білого лелеку, який давно став символом українського села. Білий лелека століттями живе поруч із людиною. Він охоче селиться на дахах будинків, водонапірних баштах, електроопорах і навіть спеціальних платформах. Люди радіють його появі та вважають добрим символом. А ось чорний лелека залишається справжнім привидом лісу: він уникає людей, ховається серед старих дерев і неохоче відкриває свої таємниці навіть науковцям.

    Зустріти чорного лелеку в дикій природі — велика удача. Навіть досвідчені орнітологи можуть роками досліджувати ліси й болота, перш ніж побачать цього величного птаха.  Потайний спосіб життя зробив чорного лелеку символом незайманої природи. Для гніздування він обирає віддалені ділянки старих лісів, де рідко ступає людська нога. Його гнізда розташовуються високо, на Поліссі на могутніх соснах, дубах або вільхах та у Карпатах на ялині європейській, буку лісовому. Йому потрібні спокій, старі ліси, болота, тихі річки та заплави. Там він знаходить їжу та безпечні місця для вирощування потомства. Чорний лелека полює переважно на мілководді лісових річок, боліт і водойм. Його здобиччю стають риба, жаби, тритони, водяні комахи та дрібні безхребетні. Птах дуже чутливий до турбування. Якщо поблизу гнізда часто з'являються люди, він може покинути кладку або навіть залишити територію. Саме тому місця гніздування чорного лелеки ретельно охороняються природоохоронцями.
    Ще одна причина його загадковості — поведінка. Чорний лелека майже ніколи не збирається у великі групи, не прогулюється відкритими луками біля людських осель. Більшість часу він проводить наодинці або парами.
    Чорний лелека вражає своєю красою. Його оперення не просто чорне. На сонці воно переливається зеленими, синіми, фіолетовими та бронзовими відтінками, наче покрите дорогоцінним металом. Яскраво-червоні ноги та дзьоб надають птахові особливої виразності. Попри назву, черево і нижня частина грудей у нього білі. Така контрастна зовнішність робить чорного лелеку одним із найкрасивіших птахів Європи.
    Територія Рівненського природного заповідника має особливе значення для збереження цього виду. Тут чорний лелека знаходить те, що дедалі важче знайти в багатьох інших місцях Європи: спокій, старі ліси, чисті водойми та болота.
    Чорний лелека занесений до Червоної книги України. Основними загрозами для нього залишаються вирубування старовікових лісів, осушення боліт, турбування поблизу гнізд та погіршення стану водойм.
    Збереження цього птаха неможливе без охорони його природних оселищ. Кожен збережений лісовий масив, кожне вціліле болото та кожна чиста річка допомагають чорному лелеці залишатися частиною української природи.
    Чорний лелека не привертає до себе уваги так, як його білий родич. Проте, саме в цьому полягає його особлива чарівність. Це птах дикої природи, який і сьогодні нагадує нам, що в українських лісах ще залишаються куточки справжньої тиші та недоторканності, які неодмінно потрібно берегти.
 

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

 Рівненського природного заповідника

 Маленьки комахи-велика небезпека:

 що потрібно знати про кліщи

З приходом тепла ми все частіше проводимо час на природі — у лісі, парку чи біля водойм. Проте разом із весняним пробудженням активізуються й малопомітні, але небезпечні істоти — кліщі.

Кліщі — це дрібні паразити, які живляться кров’ю людей і тварин. Найбільш активні вони з ранньої весни і аж до пізньої осені, особливо у вологу та теплу погоду.

Їх можна зустріти не лише в дикій природі, а й у міських парках, скверах, на подвір’ях і навіть у власному саду. Кліщ не стрибає і не літає — він чекає на свою жертву на траві чи гілках, а потім непомітно чіпляється до одягу або шкіри.

Основна небезпека кліщів — це хвороби, які вони можуть переносити. Серед найпоширеніших — Хвороба Лайма, що може уражати шкіру, суглоби та нервову систему, а також Кліщовий енцефаліт, який впливає на нервову систему людини.

Важливо знати, що укус кліща зазвичай безболісний, тому людина може навіть не помітити, коли саме це сталося.

Щоб уберегти себе, варто дотримуватися простих правил: обирайте закритий одяг світлих кольорів, застосовуйте репеленти, уникайте високої трави та густих заростей, під час відпочинку користуйтеся підстилками.

Після кожної прогулянки необхідно ретельно оглянути себе та своїх близьких. Особливу увагу приділяйте ділянкам із тонкою шкірою: шиї, за вухами, під пахвами, у згинах рук і ніг.

Додатково варто пам’ятати ще кілька важливих моментів: кліщ може перебувати на тілі людини кілька годин, перш ніж присмоктатися — тому своєчасний огляд дуже ефективний; домашні тварини також можуть переносити кліщів у дім; не варто змащувати кліща олією чи спиртом перед видаленням — це може лише підвищити ризик зараження.

Якщо кліщ усе ж присмоктався, його потрібно видалити якомога швидше. Найкраще звернутися до медичного закладу. Якщо такої можливості немає, використайте пінцет або спеціальний гачок і обережно викрутіть кліща.

Після видалення: обробіть місце укусу антисептиком, ретельно вимийте руки, обов’язково зверніться до лікаря.

Протягом наступних кількох тижнів слідкуйте за своїм самопочуттям. Особливу увагу зверніть на появу характерного почервоніння у вигляді кільця, підвищення температури чи загальної слабкості — це можуть бути перші ознаки Хвороба Лайма.

Варто пам’ятати, що кліщі — це природна частина екосистеми. Вони відіграють свою роль у природі, тому наше завдання — не боятися, а бути обізнаними та обережними.

Відпочинок на природі — це завжди про здоров’я, спокій і натхнення. І лише від нашої уважності, обережності залежить, щоб він залишив після себе тільки приємні спогади.

Насолоджуйтесь природою безпечно – і для себе , і для довкілля!

 

 

 

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

                                       Рівненського природного заповідника