Бережімо  пташиний символ Полісся!

Щороку в другу неділю вересня планета відзначає Всесвітній день журавля. Цьогоріч свято припадає на 8 вересня.

Вперше Всесвітній день журавля відзначили в Сполучених Штатах Америки ще у 2002 році. Вчені-екологи робили все можливе та неможливе, щоб зберегти один з видів американського журавля, який знаходився під загрозою зникнення. Вони підкладали його яйця до гнізд інших птахів, що гніздувалися у затишних та безпечних місцях. Дата, коли було врятовано виводок американських журавлів, стала значущим екологічним святом.

Журавель птах відомий, його легко помітити й відрізнити під час осінніх перельотів. Мігруючи, зграя вишиковується характерним клином, сповіщаючи про себе голосним курликанням.

В Україні з вересня також можна побачити перші зграї журавлів. Біль шість українських птахів летять до Туреччини, Ізраїлю та країн Африки. У багатьох народів він є символом вірності, щастя, довгого життя. Наразі журавель – національний символ багатьох країн, зокрема нашого рідного Полісся. Його гордий силует красується на емблемах декількох авіакомпаній, природоохоронних територій, зокрема Рівненського природного заповідника.

Перші предки цих красенів з'явилися ще за часів динозаврів, приблизно 40-60 мільйонів років тому. Популяція журавлів широко поширена в усьому світі, за винятком лише Антарктиди й Південної Америки. На сьогодні у світі налічують майже 15 їх видів. В Україні гніздиться 2 види: журавель сірий і журавель степовий. Обидва занесені в Червону книгу України. На Поліссі, у тому числі й у Рівненському природному заповіднику, гніздиться журавель сірий, обираючи сильно зволоженні луки та заболоченні території, в заплавах рік і на берегах озер, де по сусідству розміщенні зарості вільхи. Живляться журавлі сірі переважно рослинною їжею: зелені частини рослин, насіння злаків, ягоди брусниці, журавлини. Також вони поїдають: комах, молюсків, жаб, змій, ящірок, тощо.

З кожним роком чисельність цих пернатих стрімко зменшуються. Така тенденція спостерігається у зв’язку з руйнуванням природних осередків мешкання журавлів – вирубуються ліси, висихають болота, а також  браконьєрство, використання яєць людиною. Окрім цього поля забруднюються пестицидами, що також негативно впливає на цих птахів.

   Тому,  в Всесвітній день журавля в різних містах світу проводяться акції, фестивалі та безліч різноманітних заходів на захист цих тварин. Вчені-орнітологи проводять цікаві лекції, на яких розповідають про особливості життя та повадки цих птахів.

Цікаві факти про журавлів

·         Ноги у цих птахів мають особливу форму (відсутній довгий задній палець), тому вони не можуть триматися на гілках. Його мають лише вінценосні журавлі, що мешкають на африканському континенті.

·         Це найвищі в світі птахи, що літають. Так, дорослі особини австралійських журавлів мають зріст 160-170 см та розмах крил до 2 метрів. Представники цього виду мають вагу в 6-7 кг.

·         Журавлі мають один недолік – після закінчення гніздування вони починають дуже линяти. За цей час втрачають 70% пір’я, через що не можуть літати. В цей період вони стають легкою здобиччю для хижих тварин.

·         Журавлі перебувають в моногамних стосунках, тобто вони знаходять одного супутника на все життя. Хоча трапляється і таке, що журавлі починають нові стосунки. 

·         Гніздяться ці птахи поряд з водою. Деякі різновиди журавлів створюють гнізда на деревах. У великих гніздах самка відкладає не більше двох яєць.

·         Яйця висиджують самець із самкою по черзі. Від відкладення яєць до вилуплення пташенят проходить щонайменше три, а в деяких випадках і п’ять тижнів. Все залежить від різновиду журавлів. Пташенята покидають гніздо через 5-7 днів після вилуплення. Однак з батьками живуть до 3-х місяців.

Зважаючи на загрози й усвідомлюючи важливу роль цих червонокнижних птахів, нам необхідно берегти місця їх існування.

 

 

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

 Рівненського природного заповідника

 

 

                   НІ спалюванню сухої рослинності та опалого листя!!!

 Підвищена температура повітря та бездощова погода різко підвищують рівень пожежної небезпеки, зростає ймовірність займань лісових насаджень, рослинності на болотах, торфовищ, полях тощо. Виникнення масових пожеж при таких умовах високо імовірне, та ще й значна частина пожеж стається саме через людський фактор. Адже, з наближенням осені люди масово спалюють суху траву та опале листя після польових робіт. Як наслідок завдають  непоправної шкоди не тільки довкіллю, а і самим собі.

При згорянні сухої рослинності виділяються небезпечні речовини, що стають причиною поширення ракових захворювань, хвороб легень, різного роду алергій та інше.

 Випалювання стерні, сухої рослинності призводить до знищення місць перебування тварин, усього видового складу тваринного та рослинного світу. Багато тварин, птахів гинуть або змушені мігрувати в інші місця, порушуючи природний баланс.

Спалювання сухої рослинності знищує мікрофлору ґрунтів, погіршує структуру та збіднює їх; призводить до посилення процесів водної та вітрової ерозії земель, що призводить до деградації ґрунтів та інших негативних наслідків; може призвести до пожеж у лісосмугах та лісах, завдаючи великої шкоди природному середовищу.

      Суха трава - це безцінне середовище існування для живих організмів створене самою природою. Кожен акт підпалу - це є злочин проти тендітного світу природи.

Підпал сухої трави та знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем карається законом у вигляді притягнення до адміністративної або відповідальності.

                      Закликаємо усіх не палити суху рослинність та опале листя, а компостувати! Для цього необхідно викопати яму та помістити  туди пошарово опале листя, суху траву та інші органічні відходи. Раз у декілька тижнів компост потрібно зволожувати й розпушувати, щоб пришвидшити процеси гниття. Зазвичай компост «достигає» за 3-6 місяців після того, як почали з ним роботу. В результаті ви отримаєте якісне, органічне добриво, що дозволить  зберегти природне середовище, забезпечити родючість ґрунтів та захистити наше з вами здоров'я! 

Будьте екологічно свідомими!

                                                                                                                               

                                                                                                                  Юлія Костецька
                                                                                              фахівець з екологічної освіти 

                                                                               Рівненського природного заповідника
                                                                                          

                                    
                                          Найбільш різноманітні плазуни у світі

   Щорічно 14 серпня любителі дикої природи відзначають Всесвітній день ящірки, який присвячений дивовижному світу плазунів. Це свято надає прекрасну можливість захопитися цими чудовими рептиліями і досліджувати навколишній світ. Різноманітність видів ящірок і їх дивовижні здібності викликають інтерес у багатьох людей на планеті. Джерело виникнення цієї дати точно невідоме. Відомо лише, що це свято було засноване групою ентузіастів вчених та  любителів герпетологів. 

  Мета свята - привертання уваги до високої важливості ящірок в екосистемі і необхідності їх збереження.

  Ящірки – одні з найчисельніших наземних хребетних. Більшість із них веде наземний спосіб життя, деякі живуть в ґрунті, піску, на деревах, скелях, біля лінії прибою. Вони мають найрізноманітніші, найдивовижніші форми, розміри і забарвлення шкіри.

   Переважна більшість ящірок – це хижаки, які харчуються ссавцями, птахами, зміями і дрібнішими видами ящірок, відомі і любителі равликів, а також є комахоїдні ящірки.

   На  теперішній момент в світі відомо більше 6300 видів ящірок, в Україні 9 видів, а загалом в Рівненському природному заповіднику мешкає 3 види, а саме:

 Ящірка прудка (Lacerta agilis) – представник роду

Ящірка, поширена майже на всій території Європи. У прудкої ящірки світлий низ живота, а на спині є смуги. Самці зазвичай темніші і мають яскравіше забарвлення. В період спаровування вони стають зеленими. Деякі підвиди мають дуже яскраве строкате забарвлення; 

Ящірка живородна (Zootoca vivipara) – представник роду Ящірка. Дрібна струнка ящірка з довгим хвостом і відносно короткими кінцівками. Один з найпоширеніших видів плазунів північної половини Євразії. Типовий представник фауни вологих листяних і мішаних лісів; 

Веретільниця ламка (Anguis fragilis) - представник роду Веретінниця. Мешкає у широколистяних та мішаних лісах, полях і на лісових галявинах та у садах. Велика безнога ящірка зі змієподібним тілом загальною довжиною до 50 см. Самці трохи менші за самиць. Хвіст відносно короткий (не довший за тулуб), дуже ламкий від чого  власне і пішла назва ящірки.

Цікаві факти про ящірок:

• Ящірки - дивовижні плазуни. Деякі їх види можуть змінювати колір своєї шкіри, щоб сховатися від ворогів або виділитися серед довкілля. Деякі ящірки можуть скидати свої хвости, щоб втекти від хижаків, а потім відростити новий хвіст. Деякі види ящірок можуть пересуватися по вертикальних поверхнях, завдяки особливостям своїх лап.

• Ящірок можна побачити у всіх куточках планети, крім Антарктиди. Цікаво, що найменшими ящірками на планеті є гекони круглопалі, які мешкають в Африці, Південній Америці, довжина їх тіла близько 3 см, при вазі всього в 1 грам. А найбільшою сучасною ящіркою є комодський варан, який мешкає в тропіках і субтропіках Африки й Азії та Індонезії, довжина його тіла досягає трьох метрів при вазі в 80 кг. Жертвами варанів можуть ставати олені, дикі свині і навіть азіатські буйволи.

• Дивно, але очима ящірок весь навколишній світ виглядає в помаранчевому кольорі, а органом дотику у них виступає язик.

В цілому ці милі створіння не несуть загрози для життя людини, однак деякі види ящірок можуть бути вельми агресивні і небезпечні.

   Всесвітній день ящірки є святом, яке нагадує нам про важливість і красу дивовижних плазунів. Ящірки відіграють важливу роль у біорізноманітті і екосистемах, їх дивовижні здатності, безумовно, у багатьох викликають інтерес.

Підготувала

Тетяна Симончук

Фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника 

                                         

                                               Важливість збереження кажанів!

В останні вихідні серпня в усьому світі відзначається Міжнародна ніч кажанів (International Bat Night). У 2024 році Міжнародна ніч кажанів припадає на 24-25 серпня. Ідея такого заходу зародилася в Європі з 1997 року в якій беруть участь всі країни, що є сторонами Угоди про збереження кажанів (Україна приєдналася до цієї Угоди 19 травня 1999 р.). Проведення ночі кажанів в Україні є цікавою та значною подією, оскільки фауна нараховує 28 видів кажанів, а саме в Рівненському природному заповіднику нараховується 16 видів кажанів. Усі види кажанів, що мешкають в Україні, занесені до національної Червоної книги, а також знаходяться під охороною трьох міжнародних договорів, підписаних Україною (Угода EUROBATS, Бернська та Боннська конвенції).

Кажани, або лиликовиді  – єдині ссавці, які можуть літати. Вони мають чотири довгих пальці, сильно розвинених передніх кінцівок разом зі шкірястою перетинкою утворюють крило. Перетинка є і біля хвоста. Пальці задніх кінцівок з кігтями вільні від перетинки: ними кажани чіпляються за гілки і виступи, повисаючи вниз головою. Саме тому їх ще називають рукокрилими. Більшість їх мігрують.

Рукокрилі провадять нічний спосіб життя. Вони орієнтуються, поєднуючи гострий зір і ехолокацію. Кажани видають дзвінки та слухають відлуння цих дзвінків, які повертаються від об’єктів, що знаходяться поблизу. Вони використовують це відлуння, щоб знаходити та полювати на свою здобич, а також орієнтуватися та уникати зіткнень. Усі кажани також бачать – вони не сліпі. Щороку кажани народжують одне маля, яке вигодовують молоком.

Раціон харчування кажанів складається із мух, нічних метеликів та інших комах і таким чином дуже ефективно контролюють популяції комах. Деякі кажани також служать запилювачами та розповсюджувачами насіння багатьох рослин, важливих для людини.

Живуть колоніями й обирають різноманітні темні, вузькі, потаємні щілини.

За розмірами кажанів розділяють на дві великі групи. До криланів або крупних рукокрилих із розмахом крил до 180 см, що переважно живуть у тропіках, належать літаючі лисиці. І дрібні рукокрилі, або власне кажани, живуть північніше, у прохолодніших місцях. Найменший у світі має розмір 3 см і належить до виду свиноносий кажан.

Кажани зустрічаються всюди, крім полярних районів і високогір’їв. І всі вони безпечні. Виняток становлять кажани-вампіри з великими і гострими зубами, що мешкають у Латинській Америці і харчуються кров’ю дрібних гризунів, птахів, а зрідка – і домашньої худоби. Що стосується кажанів, що мешкають у Європі, їх боятися не варто. Всі вони – комахоїдні тварини. Менше 1% кажанів хворі на сказ, тому ймовірність зараження сказом від кажанів надзвичайно низька. Кажани не нападають на людей і кусають людину лише для захисту. Тим не менш, під час роботи з кажаном потрібно завжди надягати захисні рукавички.

Багато видів кажанів знаходяться на межі зникнення. Їм в основному загрожують: вирубування лісів, особливо старих і дуплистих дерев; споживацьке використання полів, пасовиськ і перетворення цих земель у голу, политу отрутами пустелю, де ніхто не хоче жити; різні затійливі людські вироби та споруди, ознаки технічного прогресу; турбування місць зимівлі кажанів. Особливо, зрізання дерев, де вже спить колонія з кількох сотень тваринок, або ж екстрений ремонт горищ і підвалів. Висмикнуті з зимівлі - можуть загинути; хвороба кажанів “синдром білого носа”.

Популяції кажанів є одним із найкращих природних індикаторів здоров’я нашого середовища. Це тому, що кажани процвітають там, де екосистема здорова та стабільна.

Пам'ятайте, що ці дивні тваринки важливі для планети і наш обов'язок зробити максимум, щоб рукокрилі не постраждали й продовжили спокійне життя. Любіть та поважайте цих незвичних тваринок!

 

Підготувала

Тетяна Симончук

Фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника