Весняні випалювання – загроза для усього живого!

         З настанням теплих днів люди спалюючи суху траву, влаштовують пожежі, які несуть величезну шкоду довкіллю. Суха трава - це безцінне середовище існування для живих організмів створене самою природою. Кожен акт підпалу - це є злочин проти тендітного світу природи.

         У весняних пожежах знищується велика кількість рослин, в тому числі рідкісних. Пошкодження пагонів, насіння, коренів майбутньої рослинності призводить до того, що земля на кілька років зменшує підріст свіжої зелені. Також, у палаючій стерні гинуть тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні ґрунту: зайці, їжаки, плазуни, земноводні. Пожежа вбиває багато комах, їх личинок, лялечок, а також інших дрібних тварин. Вогнем знищуються гнізда та місця кладок багатьох видів птахів. На місцях згарищ нерідко можна знайти обгорілі яйця та малих пташенят. Страждають не тільки рослини та тварини, а й самі люди. Разом з димом в легені потрапляють важкі метали та сполуки, що провокують загострення хронічних хвороб та виникнення онкологічних захворювань. Випалювання стерні і сухої рослинності посилюють процеси водної та вітрової ерозії земель. Це призводить до деградації ґрунтів.

         Також, наслідком випалювання трави є лісові та торф’яні пожежі. Лісові пожежі - це страшне лихо, вони знищують тварин, що живуть в лісах, збільшують вітровальність і ослаблюють лісові масиви. Лісові пожежі несуть величезні економічні і екологічні втрати. Торф’яні пожежі рухаються дуже повільно, по декілька метрів на добу, їх майже неможливо загасити. Небезпечні вони раптовими проривами вогню з-під землі і тим, що їх край не завжди помітний.

          У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки.  На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, а часто не відновлюється НІКОЛИ. Подібні дії призводять до знищення біорізноманіття.

         Слід пам’ятати, що за спалювання трави передбачена адміністративна відповідальність, а за особливо великі збитки – кримінальна.

         Пожежу легше попередити, ніж загасити! Наш спільний громадянський обов’язок - шанобливо ставитись до природи та дотримуватися правил пожежної безпеки.

            Використане фото (http://ecolog-ua.com/news [дата 19.04.2019])

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

Збережемо первоцвіти!

            З приходом перших весняних днів з під снігу пробиваються первістки оновленої землі, тендітні квіти – вісники весни. Ранньоквітучі рослини – безцінний дар природи, перша посмішка весни, прикраса лісів, які розтеляються немовби барвистий килим – цибуля ведмежа, сон розкритий, первоцвіт весняний, проліска, анемона, фіалка, ряст...

            Здається грунт у весняному лісі вкривається тонкою мереживною різнобарвною скатертиною.

            Першоцвіти ще мають назву весняні ефемероїди (грец. "ephemeros" – одноденний) через короткий період цвітіння (рослини швидко проходять всі етапи вегетації, допоки їх місцезростання ще не затінені листям деревних порід).

          На жаль, з кожним роком все менше й менше залишається їх у наших лісах. Ось чому багато з цих рослин занесені до Червоної книги України.

          Чому ж не можна зривати першоцвіти:

•      ранньоквітучі рослини, незважаючи на їх здатність цвісти під снігом, мають складний і довгий цикл розвитку. Багато з них, пророслих з насіння, вперше зацвітають тільки через 6-10 років;

•     букети з анемон, пролісків, рясту, конвалій швидко в'януть, тому одразу втрачають красу по дорозі з лісу додому.

            Первоцвіти потребують нашого захисту. Квітка у вазі – полонянка, яка приречена на загибель. Хай лісові квіти тішать око, серце і душу всіх, хто прийде слідом за вами у ліс.

Ольга Мосійчук

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

    3 березня — Всесвітній день дикої природи

          3 березня — день прийняття Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення  проголошено Всесвітнім днем дикої природи (CITES). Цей день був започаткований 20 грудня 2013 року шістдесят восьмою сесією Генеральної Асамблеї ООН. У резолюції відзначається цінність диких тварин і рослин, особливо тих, які потребують захисту.

         Таким чином, прийнявши резолюцію, що проголошує 3 березня Всесвітнім днем дикої природи, 193 члени Генеральної Асамблеї ООН акцентуюь на цінності дикої природи та усіх її мешканців для людства. Серед учасників і Україна, яка приєдналась до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення 14 травня 1999 року.

         В руслі цих світових процесів Україна, яка взяла на себе низку міжнародних зобов'язань в екологічній сфері.

         Відзначення згаданого міжнародного дня покликане, зокрема:

•        привернути увагу до проблем браконьєрства;

•        віддати належне цінності дикої природи та її різноманітного (екологічного, генетичного, соціального, економічного, наукового, культурного та рекреаційного) значення для забезпечення сталого розвитку та добробуту людини.

У2020 році Всесвітній день дикої природи проходить під гаслом “Підтримуємо все життя на землі”.

         Тому, з метою збереження у природному стані типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся був створений Рівненський природний заповідник. Його територія є неповторною і багатою на рідкісні види рослин і тварин. Загалом фауна заповідника нараховує понад 1500 видів тварин та близько 1300 рослин.

         Фауна заповідника налічує 91 вид, занесені до Червоної книги України зокрема - норка європейська, рись звичайний, підорлик великий, журавель сірий, сова бородата, лелека чорний, очеретянка прудка і інші.

          Флора заповідника налічує 51 вид, занесені до Червоної книги України зокрема - цибуля ведмежа, росичка середня, журавлина дрібноплода, 6 видів орхідних і інші.

         Турбота про природу - запорука цивілізованого суспільства, тому формування екологічної культури є вирішальним чинником в гармонізації відносин суспільства і природи. Нам з вами необхідно зберегти природні багатства Полісся і внести вагомий внесок у розвиток найцінніших природних куточків природно-заповідного фонду Рівненської області і загалом України, що допоможе зберегти світ рідної природи, сприятиме вихованню поваги та дбайливого ставлення до існуючої дикої флори та фауни.

         Є багато людей, в яких професія пов’язана з дикою природою, вони охороняють, вивчають, досліджують, однак в наш час добре було б щоб про природу дбав кожен. Отже, сподіваємося, що в цей день людство ще раз згадає про дику природу.

                                                                                        Ольга Мосійчук

фахівець з екологічної освіти

                                                                                         Рівненського природного заповідника

                                            Трофеї зимового фотоПОЛЮВАННЯ
   Традиційно, коли на календарі зима, Рівненський природний заповідник проводить конкурс «Фотополювання за зимовими птахами», метою якого є зацікавити та привернути увагу населення до зимуючих птахів Рівненщини. Цього року конкурс тривав з 20 січня по 14 лютого, на нашу адресу надійшло 58 світлин від 14 учасників з різних куточків нашої області. Учасниками виявилися жителі Сарненського, Костопільського, Здолбунівського, та Дубенського районів. Учасниками було зафіксовано близько 20 видів зимової орнітофауни Рівненщини.
    Щодо призерів, то обрати найкращі світлини було доволі складно. Головними критеріями для оцінювання були: оригінальність фото, складність та унікальність кадру, творчий задум автора та якість фото. Переглянувши та оцінивши всі світлини, ми визначили трійку лідерів.
      І місце отримала Марія Боровець,за художні фото добре  відомих нам голубів.
   ІІ місце посіла Вікторія Голобородько (Дубенський р-н.) надіславши на конкурс фото «сніданку» синиці в дуже креативній, святковій годівничці.
    ІІІ місце отримало цікаве фото синиці великої Ігоря Балинського. Варто зазначити, що автор уже другий рік поспіль бере участь у фотополюванні і минулого року теж став призером конкурсу.
    Крім того, відзначаємо в окремій номінації «Найбільше різноманіття сфотографованих видів» Дмитра Куклевського із Здолбунівського району, що впіймав у кадр 7 видів птахів!
Всі переможці отримають заохочувальні подарунки. Дякуємо за активну участь.
Досліджуймо природу разом!

Юлія Костецька,

фахівець з екологічної освіти

Рівненського природного заповідника

8 лютого 2020, зустріч з громадою села Старе Село проходила в рамках ознайомчого візиту команди транскордонного українсько-білоруського проєкту «Полісся — дика природа без кордонів: збереження одного із найбільших у Європі природних регіонів» для обговорення альтернативних можливостей економічного розвитку місцевих громад і зниження тиску на природні ресурси.

Оберігаймо болота!

2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь. Це день, з якого в 1971 році розпочала свій відлік Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, як середовища існування водоплавних птахів. Вона відома також як Рамсарська конвенція за назвою іранського міста Рамсар.

Красу й неповторність Прип’ятського Полісся буде збережено в межах транскордонного біосферного резервату

Створення біосферного резервату несе переваги для громад і природи

22 січня 2020, Сарни, громадське обговорення створення транскордонного біосферного резервату (ТБР) «Прип’ятське Полісся» відбулося за участі зацікавлених сторін району та представників Українського товариства охорони птахів у рамках міжнародного проєкту «Полісся — дика природа без кордонів».

Рішення про створення транскордонного українсько-білоруського біосферного резервату було підтримане першим і другим Форумами регіонів України та Білорусі (2018-2019), а подальшу роботу над втіленням рішення взяв на себе проєкт «Полісся — дика природа без кордонів». До української частини ТБР увійдуть прикордонні з Білоруссю природні екосистеми у Житомирській (Овруцький, Олевський, Коростенський р-ни), Рівненській (Сарненський, Рокитнівський, Володимирецький, Дубровицький та Зарічненський р-ни) і Волинській (Любешівський та Ратнівський р-ни) областях. Загальна площа української частини ТБР за попередніми оцінками становитиме 757 тис. га.

Біосферний резерват - що це?

Рамсарське угіддя Сомине у Рівненському природному заповіднику

  Нещодавно в мережі з'явилася інформація про те, що Сарненщина стане частиною біосферного резервату ЮНЕСКО «Прип'ятське Полісся». Якщо вас цікавлять питання: що таке біосферний резерват, для чого його створюють, чим біосферний резерват відрізняється від інших природоохоронних територій, то наступна інформація для вас.

Біосферний резерват – це територія, на яку поширюється міжнародна програма охорони навколишнього середовища ЮНЕСКО «Людина і біосфера», спрямована на забезпечення збалансованих відносин між людиною і природою. Біосферні резервати створюють для збереження біологічного різноманіття та можливості відслідковування змін у навколишньому середовищі в планетарному масштабі.

Біосферний резерват виконує три основні функції, що доповнюють одна одну:

1. Охоронна — резерват забезпечує збереження ландшафтів, екосистем, видового і генетичного біорізноманіття;
2. Розвиткова — резерват сприяє соціальному, культурному та екологічному сталому розвитку регіону;
3. Матеріально-технічного забезпечення — резерват допомагає вирішувати завдання сталого розвитку на місцевому, державному та світовому рівні за допомогою реалізації проектів, навчання, досліджень та поширення важливої інформації.

Порівняно з іншими об'єктами природо-заповідного фонду біосферний резерват має більшу площу, чітке зонування, включає типові природні ділянки і особливо цінні природні зони, а також ландшафти з традиційним землекористуванням і змінені або деградовані екосистеми, які можна відновити до природного стану, виконує завдання з охорони довкілля узгоджені з соціально-культурними умовами життя місцевого населення.

Територію біосферного резервату поділяють на три зони, що відрізняються за ступенем заповідності та функціями:

1. ЗАПОВІДНА ЗОНА, або ЯДРО РЕЗЕРВАТУ- це унікальні куточки природи. Ця зона призначена для забезпечення довгострокового збереження цілісного природного комплексу і складає 10 – 20 % площі резервату.

• Заборонено будь-яку господарську діяльність.
• Дозволено наукову діяльність, відвідування лише у наукових і еколого-освітніх цілях. 

2. БУФЕРНА ЗОНА оточує заповідне ядро і виконує функцію буфера. Забезпечує відновлення екосистем завдяки проведенню досліджень сталого та ефективного використання природних ресурсів.

• Заборонено: рубки лісу, промислове рибальство та мисливство, інші види користування природними об’єктами, що можуть негативно вплинути на стан довкілля, будівництво шкідливих об’єктів (ГЕС, ферм, заводів тощо). 
• Дозволено: еколого-освітні заходи, відпочинок, туризм, рекреація.

3. ТРАНЗИТНА ЗОНА призначена для взаємодії та узгодження інтересів місцевих громад, природоохоронних, наукових, освітніх закладів, суб’єктів господарювання та інших користувачів щодо розвитку та використання природно-ресурсного потенціалу даної території з метою забезпечення інтересів громадян, що проживають і працюють на цій території.

• Заборонено: полювання, будівництво шкідливих об’єктів (ГЕС, ферм, заводів тощо), господарська діяльність з використанням шкідливих для природного середовища методів.
• Дозволено: відпочинок, туризм, сінокосіння, збір грибів і ягід, пасічництво, любительське та промислове рибальство, лісогосподарська діяльність, зокрема і рубки, вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції, виготовлення традиційної та ексклюзивної продукції,  будівництво котеджів, інша забудова (якщо відповідає меті та завданням резервату).

У такому форматі біосферний резерват слугує одночасно збереженню унікальної природи та самобутнього населення регіону. Він забезпечує відновлення екологічного балансу, дозволяє розвивати органічне землеробство, туризм, займатися успішною господарською діяльністю. Для місцевих громад – це прогнозоване стале і добре забезпечене майбутнє.

Біосферний резерват “Прип'ятське полісся” буде створено в рамках проекту "Полісся – дика природа без кордонів", який впроваджує Українське товариство охорони птахів у партнерстві з Франкфуртським зоологічним товариством за підтримки Програми вразливих ландшафтів (Endangared Landscapes Prgramme)  і фінансується фундацією "Аркадія - благодійний фонд Пітера Болдвіна та Лісбет Раузин"

підготувала Юлія Костецька
фахівець з екоосвіти

Рівненського природного заповідника

за матеріалами УТОП

Для підтримки

Міжнародного зимового обліку

птахів населених пунктів,

що 2020 року відбудеться 25-26 січня,

Рівненський природний заповідник

оголошує фотоконкурс

«Фотополювання за зимовими птахами»

Для участі в конкурсі необхідно впродовж трьох тижнів,         з 20 січня до 14 лютого 2020 р. зробити фото зимуючих птахів на території Рівненської області та надіслати їх на електронну адресу Рівненського природного заповідника (ekoosvitarpz@ukr.net) або на сторінку заповідника у Фейсбук.

                        Інші умови:

-          Фотографія птаха повинна бути достатньої якості, щоб було зрозуміло який вид птаха там зображений;

-          Кожне фото повинне містити дату та місце зйомки;

-          Кожне фото повинне містити дані про автора: ПІБ, вік, контактний телефон/адресу; для учнів – навчальний заклад;

-          Вік учасників не обмежений.

-          Кількість фото від одного учасника не обмежена

До конкурсу не допускатимуться роботи свійських, одомашнених птахів, птахів, що утримуються в неволі, а також роботи без дотримання вимог фотоконкурсу.

→        Найцікавіші роботи будуть відзначені заохочувальними подарунками.

→        Додатково буде відзначений учасник, який сфотографує в період конкурсу найбільшу кількість видів птахів.

Тож долучайтеся, а ми з нетерпінням чекаємо на ваші роботи!!!

Роботи прийматимуться до 14 лютого 2020 р. включно.

e-mail: ekoosvitarpz@ukr.net            

 Ми на Facebook: https://www.facebook.com/RivneReserve

тел./факс:(03655) 3-47-63;                                                  

 Наш сайт: https://rivnenskyipz.blogspot.com/

І знову чути в небі журавлів!

         Наступила осінь. Перелітні птахи збираються у вирій. Не виключенням є і регіональний символ року – журавель, оголошений Рівненським природним заповідником. На початку вересня у всьому світі відзначають Всесвітній день журавля. Мабуть не даремно, це свято відзначають саме восени, тому що, погожими осінніми днями ми часто в небі чуємо безліч журавлинних звуків, за допомогою яких вони попереджують про небезпеку, збираються у зграї або привертають увагу.

         Уперше День журавля відзначили в 2002 році в США. Свято покликане привернути увагу всього світу до загрози зникнення цих птахів.

         Журавель – птах відомий. Про журавлиний клин знають навіть ті, хто ніколи його не бачив. У казках, прислів’ях, легендах, піснях часто згадується журавель. У багатьох народів цей птах – символ вірності, щастя, довгого життя.

         Зараз в світі налічують близько 15 видів журавлів. Деякі із них занесені до Червоної книги. Зникнення журавлів пов’язане з тим, що раніше птах був об’єктом промислу. Нажаль, незважаючи на протести міжнародної природоохоронної і орнітологічної громадськості, в деяких країнах ,наприклад, в Афганістані та Пакистані, досі збереглися традиції полювання на журавлів.

         В Україні гніздиться 2 види — журавель сірий (біля 700 пар) та журавель степовий (200–250 пар). Обидва види занесені до Червоної книги України. Журавель сірий гніздиться переважно у болотистих районах Полісся. Це великий довгоногий птах, з довгою шиєю, прямим сильним дзьобом. Зимують сірі журавлі у Північній та Східній Африці та Південній Азії. Повертаються з вирію — на свої постійні місця гніздувань, зокрема на болотисті місця, зарослі очеретом.

         Безпідставне турбування птахів людиною, зменшення площі боліт внаслідок осушування, є причиною катастрофічного падіння чисельності сірого журавля в Україні.

         Захисники цих птахів щорічно проводять їх облік, спостерігаючи за їх міграцією,– це роблять, до речі, в період святкування Дня журавля.

         Тож бережімо цих чудових птахів, хай їхня кількість лише примножується!

Цікаві факти про журавлів:

·         за один день журавель здатен пролетіти до 800 км;

·         журавлів природа наділила довгим життям. Відомий випадок, коли білий журавель прожив у неволі 83 роки, при чому у 78 років ще вивів потомство. Тому немає нічого дивного, що у японській міфології журавель є символом довголіття;

·         найрідкісніший представник свого сімейства – американський журавель У 1941 році у всьому світі залишалося всього 15 цих птахів, але у наш час їх популяція вже нараховує близько 150 голів;

·         під час висиджування яєць журавлі схожі на пернатих чудовиськ: вони обмащуються мулом та болотом, щоб стати непомітними серед сіро-зелених трав. І це попри природну охайність: зазвичай птахи люблять довго й ретельно чистити своє пір’я. Маскуються не лише батьки — птахи, а й їхні яйця: зеленуватий камуфляж у руду плямку робить їх менш помітними для хижого ока;

·         навколо дзьоба у журавля розміщені терморецептори, що дозволяють виявити, який бік яйця недостатньо зігрітий. Яйця можуть багато годин залишатися у гнізді без нагляду, оскільки ембріони дуже стійкі до холоду і в очікуванні тепла можуть впадати в заціпеніння;

·         до страв журавель не примхливий: упіймав жабку чи рибку — ось і обід, узрів ягідку чи листочок — на «десерт». Чого по сезону вдосталь, тим і харчується. Поле з недбало зібраним урожаєм для птаха, як скатертина – самобранка: горох, овес, пшениця — все йому до смаку;

·         трубне курликання журавлів чутно за кілька кілометрів. У цих птахів трахея дуже довга і біля кілю грудної кістки утворює петлю, яка слугує резонатором, посилюючи голос у багато разів;

·         у журавлиній мові багато різноманітних звуків. Гучний і різкий крик, чутний на відстані п’яти кілометрів, попереджує про небезпеку. А голосне «кр-р-р» означає: «Небезпека поруч. Негайно злітаємо!». Протяжне «кру-у-у» в осінньому небі — сигнал, який подається перед зльотом усієї зграї. Під час польоту птахи теж перемовляються

·         стрибок і пірует у повітрі, біг зигзагами, граціозний уклін — це вміє кожен журавель. Вважається, що мовою танців він обирає собі пару. Однак, птахи танцюють не лише для того, щоб сподобатися обранцеві. Кожен рух означає певну емоцію: задоволення, неспокій, збудження. Така мова дуже виразна і зрозуміла журавлям так само, як і їхні звуки;

·         з трави, гілок та моху журавлі будують чимале гніздо. Оточене водою у заростях осоки та очерету журавлине гніздо заховане від ворогів: ведмедів, вовків та лисиць;

·         перші пращури думали, що перелітні птахи зимують на чарівному небесному острові Вирій. Ми ж з вами знаємо, що мандрують вони до теплих південних земель. Летять журавлі на висоті до півтора кілометра, у потоках теплого повітря, що підіймається від землі. А якщо летіти доводиться проти вітру, журавлина зграя стає клином – так легше торувати повітряний бар’єр;

·         журавель став національним символом багатьох країн, а його гордий силует красується на емблемах кількох авіакомпаній, а також зображений і на емблемі Рівненського природного заповідника.

Юлія Костецька

фахівець з екологічної освіти